Ми скучили за добрими звістками. За перемогами скучили. І коли вони прийшли, солодкі та п’янкі, – трохи впали в ейфорію.
Перегляньте також:
Так буває з країною, яка воює уже півроку, і людьми, які чекають, коли їх щоденний подвиг переросте у перемогу. Але на війні, як на війні.
Хтось заплатив за наші радість і щастя найвищу ціну. Він уже не порадіє разом з нами вістям про відвойовані міста і нашим прапорам над ними, не обізветься в слухавці дружині, мамі, синові… І не повернеться додому потім – після його, а вже потім і нашої – тиловиків – остаточної і великої перемоги над супостатом.
Пробачте, хлопці, що чомусь не пересіклися раніше в іншому, вже трохи призабутому мирному житті – просто на вулиці, десь по роботах чи навіть під «сто грам» у скупій чоловічій компанії… А може й пересіклися з кимось – просто не впізнав у вас Героїв. Пробачте. Мирна суєта – вона така сліпа. І що були незнайомі – простіть також. Але знайте: пам’ятатиму кожного з вас, братчики, вічно.
Перегляньте також:
- Палив релейну шафу та фіксував на відео будівлю СБУ: у Чернівцях судили військового, якого завербували для диверсій
- У Чернівцях планують відремонтувати завулок за понад 1,3 млн грн
Українські Герої. Малюнок Юрій Журавель
