– Олександре, як Вам теперішні Чернівці, що встигли відвідати, кого побачити?

– Нічого. Приїхали, виступили, поїхали – навіть у готель не поселялися.

– А як провели свій час до і після концерту?

– Та як? Приїхали, поїли, далі хлопці – на саундчек, я – на ефіри. Повернувся назад у DEPOt, зайшов у кілька магазинів, приміряв декілька гарних речей, мені, на жаль, не пасувало, тож нічого не придбав. Зайшов ще у перукарню, зробив зачіску – та й на концерт. А після концерту – фотки, автографи, вечеря і – знову в дорогу.

– Чи виконали організатори умови побутового райдеру?

– Звісно. Ще би вони не виконали – їм вже й у райдер зазирати не доводиться, стільки ми вже в «Пабліку» виступали.

– Чи змінилася чернівецька публіка?

– Та ні. Як приймали тепло, так і примають. До того ж – багатьох людей вже за стільки концертів знаємо особисто. Дівчата гарні, знову ж таки, як завжди (усміхається, – авт.).

– Чи хотіли б залишитися жити в Чернівцях?

– Я час від часу живу в Чернівцях – коли кілька днів, коли кілька тижнів. Маю тут добрих друзів і мені в них подобається гостювати. Та й Чернівці місто дуже гарне – досі пам’ятаю своє яскраве враження від першого візиту до вашого міста. Тим не менш, жити, мабуть, ні. По-перше, дуже люблю свій рідний Луцьк. По-друге, з Чернівців важкувато було би добиратися на концерти у віддалені регіони України. 

«Мені здається, що людям, які перебувають на війні, важливо, щоб завдяки їм ми й могли жити повноцінним життям» О. Положинський

– Коли шанувальники дізнаються про те, що Олександр Положинський уже «окільцьований» і планує діточок, як на небі зірочок?

– Коли це станеться, тоді й дізнаються. Поки що не планую.

– Олександре, як гадаєте, якби Ви були президентом чи бодай очільником НБУ, то яких помилок точно б не допустили?

– Важко говорити про те, чого ніколи не пробував. Якщо стану, тоді й намагатимусь уникати. Та від помилок ніхто ніде не застрахований. Питання в тому – як на них реагувати і які робити висновки.

– Яким чином підтримуєте хлопців у зоні АТО?

– Як можу, так і підтримую.

– Яка Ваша думка щодо істерії довкола російських соцмереж, будете від них відмовлятися у своїй роботі?

– Я ними не користуюся. Кажуть, в «Тартака» є сторінка у ВК, але сам я там ніколи не бував, сторінку цю не створював і не дуже переймаюся її долею. Той, хто захоче слухати мої пісні, знайде їх в інших місцях. Співчуваю тим, хто не може жити без цих соцмереж, тим, для кого вони є важливою частиною життя, але сам я навіть від «Фейсбуку» пробую час від часу відмовлятися. Нам знову треба вчитися жити в реалі.

– Чи нормально, що в одній частині країни війна, а в іншій майже повноцінне життя (якщо не враховувати фінансової складової)?

– Війна – це не нормально. Але чомусь мені здається, що людям, які перебувають на війні, важливо, щоб завдяки їм ми й могли жити повноцінним життям. Хоча, звісно, кожна людина має пам’ятати про цю війну й робити все можливе, щоб вона закінчилася якнайкраще для нас.

– У музиці також є фаст-фуд: як вдається балансувати між справжнім мистецтвом і якимись попсовими речами, які люди точно «з’їдять»?

– Мені не дуже зрозуміле ваше порівняння, але успішний фаст-фуд – це майже завжди високий рівень організації і великі капіталовкладення. В нас немає ні того, ні іншого, тому працюємо, як вміє мо, як любимо, як можемо.

– Чим займатиметеся на пенсії, коли прийде час покинути сцену?

– Ще не вирішив. Хтозна, коли ще та пенсія буде. Поки не заробив (усміхається, – авт.).

– Наостанку, що побажаєте нашим читачам?

– Бажаю вам втрапити на наступний концерт «Тартака» у Чернівцях!

Ольга ШУПЕНЯ