Зі Святого Письма відомо, що апостол Павло хизувався лише двома речами – своїми немочами та хрестом Христовим.

– Зараз для багатьох наших сучасників хрест – це лише аксесуар, який може бути коштовним, жартівливим чи з глибоким релігійним змістом. Насправді ж хрест на тілі православного християнина – це, перш за все, мовчазне ствердження своєї релігійної приналежності. Щоб оточення розуміли, в якій системі моральних координат перебуваєш, чим керуєшся, що тобі дозволено, а що є неприйнятним, – розповідає «Погляду» протоієрей, кандидат богословських та історичних наук, доцент, завідувач Богословського відділення ЧНУ імені Юрія Федьковича, настоятель храму Трьох Святителів Микола Щербань.

– Хрест супроводжує християнина чи християнку завжди й усюди (храм, культова споруда, місце поховання, побут, автомобіль і навіть на тілі), – додає отець Микола. – Церква навчає, що й життя віруючої людини – це своєрідна «подорож» з небуття – до життя вічного. Якщо провести аналогію із категоріями земними, то отримаємо, що фактично усе наше життя, життя православного християнина, – це та ж духовна мандрівка між двома хрестами – хрестильним і погребальним на цвинтарі. Перший – новоохрещеному вдягають під час Таїнства Хрещення, а інший – ставлять, коли ми відходимо у вічність. Натільний хрест, який носимо постійно, – це також і постійне нагадування нам про те, що не можна бути ревним християнином у храмі (чи біля нього) і нехристиянином поза ним, а тому хрестик нагадує нам про те, що нам завжди і за будь-яких умов варто поводитися так, як це личить віруючим людям.

– Важливо, щоби на звороті натільного хрестика були спеціальні написи?

– Може бути без напису (чи то без написів). Сила Хреста – це Сила Божа, а тому вона завжди діє, незалежно від розмірів і того, з якого матеріалу зроблено хрестик. Не є важливим також і те, носите ви його на ланцюжку чи на нитці. Загалом, щодо будь-яких прописів, то вони є різними. Але не варто забувати, що й самі хрести можуть бути різними за формою: восьмикутними, чотирикутними, це може бути Великий Голгофський (з прописами) тощо. До цього переліку можна додати і так звані «Костянтинівський» (рівноконечний) «Андріївський» (ікс-подібний), або ж Т-подібний. Проте, незалежно від форми, розміру чи вигляду, але він все одно говорить нам про головне – про ту подію, що сталася на горі Голгофі. Там Син Божий помер задля викуплення всього людства. Ми не можемо провести певні паралелі між будь-якими подіями, що відбувалися в історії людства, проте ця подія була й залишається визначальною: Бог помирає на Хресті, щоб ми, люди, жили. Ця подія була й залишається особливою та непересічною, що змінила обличчя людської цивілізації. А сам Хрест Христовий, унаслідок цього, перетворився зі знаряддя ганебної страти на символ перемоги життя над смертю і добра над злом.

– Якщо втрачено хрестильний хрестик, чи можна купити інший і освятити його на собі, наприклад, у церкві на Великдень?

– Я би радив нашим шановним читачам уникати такого «формального» підходу й усвідомлювати, що будь-які освячення, які відбуваються в церкві, обов’язково мають відповідне молитовне наповнення. Будь-яке освячення речі (чи речей), як для церковного, так і для побутового вжитку, мають окремі молитвослів’я. Саме тому кожне освячення (в тому числі й натільного хрестика) – має окрему молитву, причому дуже красиву, із глибоким релігійно-богословським змістом.

– Можна сказати, що хрестик – це оберіг?

– Лишень у православно-християнському контексті таке твердження буде коректним. Якщо у термін «оберіг» ми вкладаємо сенс чогось, на зразок якогось фетишу, то, звичайно, таке сприйняття для віруючої людини є неприйнятним. Лише для віруючого православного християнина хрест слугує справжнім оберегом від злого (у широкому сенсі цього слова): від різних негараздів, від речей, які шкодять нам, чи потенційно несуть небезпеку. Доволі показовою у цьому сенсі є історія малоазійських християн, які після окупації цих територій мусульманами зіткнулися із забороною носіння натільних хрестиків. Тож християни, які боялися жити (і, не дай Боже, померти) без хрестика, випалювали собі на грудях татуювання у вигляді хреста. Зараз це перетворилося в своєрідну туристичну атракцію, проте не варто забувати, що сучасні татуювання у вигляді хрестика – це лише пережиток того, що колись для християн було, без перебільшення, формою подвигу.

– Чи можуть замінити натільний хрестик ладанки, підвіски?

– Ні, вони не можуть слугувати заміною хрестика, адже хрестик має цілком своє значення. Будь-які освячені ладанки, медальйони тощо – це все-таки суміжні речі, які ідейно, ймовірно, і не суперечать хресту, але в жодному разі не замінюють його.

– Їх також необхідно освячувати у церкві, як хрестик?

– Так. Взагалі будь-який предмет, який має для нас сакрально-церковний, духовний сенс, все ж таки рекомендовано освятити, щоби отримати церковне благословення та нагадати нам, що ця річ вимагає належного ставлення до себе.

– Коли йдеш по вулиці і бачиш хрестик під ногами, то що з ним робити, він же не твій?

– Це стосується не лише хрестиків, а будь-яких речей, які мають сакральний церковний зміст – повірте, серце підкаже як вчинити. Адже коли на землі лежить хрестик, молитовник, медальйон із зображенням Божої Матері чи Христа Спасителя, іконочка, Святе Письмо чи інша річ такого роду, то необхідно взяти їх і віднести до найближчого храму. Духовенство знає, що з ним зробити. І гріха не будете мати ні ви, ні духовенство, яке знатиме, як правильно з такими речами поводитися.

Ольга ШУПЕНЯ