У Чернівцях відкрилась фотовиставка «Якби не війна» - це масштабний фотопроект авторства шести дівчат-волонтерів, які доглядали за пораненими у Київському військовому госпіталі. А згодом вирішили, що історії бійців має почути і побачити вся країна.

На фото - портрети звичайних людей, життя яких назавжди змінили бойові дії на Сході України, передає кореспондент ТСН.

«Якби не війна - хтось б не зустрівся, якби не війна - чиїсь діти були б живі. Хтось один одного не знав, не змінив би професію», - кажуть автори проекту.

Ці дівчата через війну  стали волонтерами і у  військовому шпиталі  зустрілися  з пораненими бійцями, які згодом  стали героями їхньої  виставки.

На світлинах бійці такі, як були до війни.  Жінки-військовослужбовці – у вечірніх сукнях, чоловіки за улюбленою справою – хто діджей, хто піцейола. Чи не найбільше фото про те, завдяки чому вони вижили - про любов. 

На одній стіні виставки – бійці в обіймах своїх коханих дружин, на протилежній – військові з матерями. А в окремій залі – портрети тих, хто загинув у бою.

Чернівчанин Петро Дарійович вдивляється у портрет  сина. Віктор Піцул  у 2014 році загинув разом з сімома побратимами неподалік Луганського аеропорту. Цієї  його світлини немає у домашньому архіві – її хлопець робив для коханої. 

«Це він сам зняв, посилав, бо зустрічався з дівчиною з Хотинського району. 22-го червня він родився, і 22 червня я його хоронив, в день народження - похорон. Ніколи так не думав, що може статися», - розповідає батько бійця.

Василь Гапей - кавалер ордена Богдана Хмельницького. Теж не сподівався, що до мирної професії уже не повернеться. Колишній головний бухгалтер, відвоювавши, допомагає бійцям як волонтер.

«Зараз після війни калькулятор мені вже не лізе в руки. Зараз в основному – допомога хлопцям, бо сам це пройшов і розумію, що це таке», - каже Василь.

Щоб якомога більше людей зрозуміли це на історіях реальних героїв, виставка мандрує Україною. 

За матеріалами https://tsn.ua