Сьогодні українська наука переживає не найкращі часи. Проте є чимало молодих вчених, які вирішили розвивати науку саме на батьківщині. Але без допомоги на усіх рівнях це робити надзвичайно складно. Про перспективи розвитку науки, молодих науковців, їхню підтримку та різноманітні програми ми поспілкувалися з професором, доктором фізико-математичних наук (до речі, наймолодшим у ЧНУ), головою Ради молодих вчених ЧНУ Юлією Сеті.

«Буде оголошено конкурс щодо проведення відбору грантів для молодих вчених»

- Торік у квітні було створено Раду молодих науковців ЧНУ, яку Ви очолили. Який результат роботи цієї Ради?

- Справді, майже рік тому була створена Рада молодих вчених, що передбачено законом України про наукову та науково-технічну діяльність. Основна мета створення цієї Ради – це підтримка молодих вчених, їхніх ініціатив, захист прав й інтересів, та розвиток молодіжного самоврядування в рамках університету.

- Що вдалося зробити за цей рік? Відверто скажу, все нове важко починати.

- Спочатку довелося організовувати ради молодих вчених факультетів – адже потрібно було створити структуру – своєрідну піраміду. Відповідно, до правління Ради молодих вчених ЧНУ увійшли голови рад молодих вчених усіх факультетів та інститутів.

Найбільш важливим результатом, мабуть, за цей період є підготовка положення про гранти для молодих вчених університету. У найближчий час буде оголошено конкурс щодо проведення відбору грантів для молодих вчених. В цьому питанні була повна підтримка ректора та усієї адміністрації університету. Бо усі розуміють, що у ці часи, коли активна молодь покидає країну, а особливо це відчутно в науці, необхідні дії щодо підтримки та заохочення молодих вчених до наукової діяльності.

Тому така підтримка необхідна для молоді, яка справді прагне займатися наукою, незважаючи на складні часи.

- Чи відбувається міжнародна співпраця? Йдеться про стажування молодих науковців в іноземних вишах. Чи є в цьому напрямку якісь напрацювання. Оскільки наука, замкнута сама в собі, розвиватися не може.

- Поки що в рамках Ради цього ще не зроблено. Справді, на цьому етапі є деякі усні домовленості, проте офіційно підписаних Радою угод щодо обміну науковцями немає. Будемо працювати у цьому напрямку.

- Але в перспективі про це йдеться?

- Звісно. Як ви знаєте, для того щоб отримати вчені звання доцента та професора, необхідні стажування в наукових установах чи вищих навчальних закладах країн Євросоюзу. І хотілось би, щоб таке стажування не було суто формальним, а приносило користь у плані подальшого розвитку науковця.

«На природничих та технічних спеціальностях навчання складніше»

- Ви зачепили питання відпливу молодих кадрів за кордон. Як можна протидіяти цьому?

- Це складне комплексне питання. Потрібно починати ще зі шкільної освіти. На етапі формування особистості необхідно зацікавити школярів не лише до навчання, але й показати їм перспективи подальшої роботи в науці. А це своєю чергою вимагає як фінансової підтримки наукової діяльності, створення належних умов праці, так і підняття престижності роботи науковця. Адже наука не може розвиватися сама по собі і Нобелівські лауреати не з’являються раптово. Щоб були продуктивні наукові результати високого рівня, потрібні відповідні матеріально-технічні умови, а також підтримка суспільства (що це дасть суспільству загалом, розвитку країни, економіки та кожної особистості). Окрім того, у будь-якої людини є елементарні життєві потреби – житло, харчування, виховання дітей тощо.

Тому такі важливі питання мають бути розв’язані на рівні держави. Зараз ми бачимо величезний відплив кадрів (науковців) за кордон. І це починається вже зі старших курсів навчальних закладів, де здібні студенти продовжують навчання у вузах сусідніх країн. Останніми роками ця тенденція вже охопила випускників шкіл, які залишають країну одразу після закінчення школи і здобувають освіту у сусідніх державах, де для них створюють достатньо сприятливі умови.

- Особливо йдеться про точні науки, технічні спеціальності. Адже гуманітаріїв там не особливо чекають.

- Потрібні науковці різних напрямків та спеціальностей. Але річ у тому, що на природничих та технічних спеціальностях навчання складніше. Тому кілька років тому уряд підвищив стипендії для студентів деяких природничих та педагогічних спеціальностей. Тепер вони вищі, ніж на інших спеціальностях. Але цього замало. Потрібні різні напрямки підтримки та заохочення.

- Ви обрали для себе точні науки. Хоча це, так вже склалося, більш чоловіча царина. Це об’єктивна реальність. І ви сьогодні перспективний науковець, доктор наук, професор. Як вдалося досягти цього?

- Усе почалося саме зі школи. Мене завжди більше цікавили точні науки – спочатку математика, а вже потім фізика. Тому інших варіантів вступу, окрім фізичного факультету, для себе навіть не розглядала. Це те, що мене приваблювало і захоплювало.

- Чи зіграла в цьому роль вчителя?

- Роль вчителя дуже визначальна. Але так склалося, що у різні роки я навчалася у різних школах. До 9-го класу ми мешкали в Ялті - Криму. А закінчувала школу у Сторожинці – у школі-інтернаті. Саме у цій школі була організована система взаємодії з Чернівецьким національним університетом. І тричі на тиждень нас возили в університет, де викладали фізику, математику та геометрію. Це також дало певний поштовх та поглибило зацікавленість цими предметами.

Згодом у ЧНУ навчалася на кафедрі теоретичної фізики, на якій працюю і зараз.

«Для розв’язання задач потрібні більш потужні комп’ютери - кластери»

- Чи не було бажання, можливості або запрошення виїхати за кордон на роботу? Адже там кращі умови для науковців. Аніж створені в Україні.

- Не буду приховувати та кривити душею, така думка виникала та й досі виникає. Але на відміну від колег-експериментаторів, які надзвичайно залежні від наявного обладнання, для фізика-теоретика дуже важливим є доступ до наукових інформаційних джерел – до публікацій у провідних журналах та виданнях (такий доступ цьогоріч забезпечено Міністерством освіти та науки для широкого кола ВНЗ), спілкування з колегами-науковцями та продуктивний інструмент роботи, яким окрім голови, є комп’ютер. Тому для розв’язання задач, з якими ми зараз працюємо, а це задачі дуже високого рівня (про що свідчать наші публікації у провідних журналах), потрібні більш потужні комп’ютери - кластери.

- Чи планували залучати молодих науковців з-за кордону для стажування та роботи в нашому виші?

- Це питання Рада молодих вчених не вирішує, але може ініціювати. Тут є принципові питання. Якщо ми запрошуємо кваліфікованого фахівця-науковця, то йому потрібно забезпечити, крім належних умов проживання та роботи, ще й гідну оплату праці, принаймні на рівні тієї, яку він має у себе вдома. Таке питання потрібно вирішувати на рівні керівництва вишу та навіть профільного міністерства. У провідних освітніх та наукових закладах України також є багато висококваліфікованих фахівців, яких можна було би запрошувати для читання лекцій. Знаю, що це раніше практикували у Львівському національному університеті.

Спілкувався Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ, відео Сергія ДАНЕВИЧА