Перед українським урядом стоїть непроста дилема, і чимось йому доведеться пожертвувати: або прихильністю МВФ, або прихильністю виборців. Причому саме напередодні виборів. Річ у тім, що якщо раніше каменем спотикання на шляху до грошей МВФ був закон про Антикорупційний суд, то тепер на перше місце вийшли тарифи на газ, які уряд обіцяв фонду підвищити ще півтора року тому.

Тариф на газ і без того для більшості українських сімей є непосильним, а після виконання взятих на себе українським урядом зобов'язань, ціна може підскочити ще на 30-60%.

Українська сторона, вже багато розуміють, не може про щось путнє домовитися. За минулі півтора року кілька разів пропонували МВФ варіанти змін у формулі ціни на газ, але домовитися так і не вдалося.

Буде «плюс» чи «мінус»?

Нещодавно стало відомо про те, що питання підвищення газових тарифів відкладають ще мінімум на місяць. Після цього доведеться визначатися, і у Кабміну може бути цілих три варіанти вирішення проблеми.

Отже, варіант 1 (+). Найдорожчий варіант, за якого до ціни на німецькому хабі додаються витрати на транспортування. Якщо буде прийнято цей варіант, то ціна на газ для населення буде такою ж, як і для промислових споживачів – 10-11 тис. грн. за тисячу кубів.

Варіант 2 (-). У цьому разі з ціни на німецькому хабі віднімають витрати на транспортування. Тому вартість газу для населення може скласти 7,8-8,3 тис. грн. за тисячу кубів.

І, нарешті, варіант 3 (0). Як бачимо з назви, цей варіант припускає «чисту» ціну на німецькому хабі. Отже, вартість газу для населення складе 9,2 - 9,8 тис. грн. за тисячу кубів.

Зрозуміло, що в Кабміні всім своїм виглядом намагаються показати, що сподіваються на рішення, яке передбачає найменше зростання тарифів, тобто варіант «мінус». І можна не сумніватися: якщо цього вдасться досягти, нам це пояснять як чергову «перемогу». Мовляв, ви нам ще «дякую» маєте сказати за 8 тис. грн., адже могли бути всі 11-ть.

Та що цікаво – більшість населення не в змозі платити ні 11, ні 8, ні навіть нинішні 6,9 тис. грн. А скільки ще субсидій треба дати і яку дірку в бюджеті залатати, щоб це зрозуміти, наразі ніхто не каже.

По-друге, всі ці «перемоги» дуже схожі на роз'яснення високого чиновника з приводу премій «Нафтогазу», коли він переконував, якими героїчними зусиллями менеджери НАКу заощадили тисячі гривень для кожної української сім'ї. Шкода, що ці тисячі ніхто не побачив.

Ринок і соціальна справедливість

Насправді, каже енергетичний експерт Валентин Землянський, є два підходи до тарифоутворення: ліберальний і соціальний.

Ліберальний підхід - це якраз те, чим займається український уряд. Він передбачає прив'язку ціни до реалій ринку, враховуючи ціну на імпорт. І всі ці «хаб плюс» і «хаб мінус» є варіантами ліберального підходу.

Але є ще і соціальний підхід, який визнає: населення не в змозі грати в ці ігри, грошей немає - ні у громадян на оплату таких тарифів, ні у бюджету на виплату субсидій. І при цьому підході в ролі відлікової точки береться не ціна імпорту, а ціна газу внутрішнього видобутку. В цьому разі ми отримуємо тариф для населення близько 3,5 тис. грн. за тисячу кубів. Але тут насамперед треба визначитися: ми за ринок чи за соціальну справедливість.