Чимало студентів зараз поселяються у гуртожитки ЧНУ перед початком навчального року, передає кореспондент molbuk.ua.

Першокурсник Вадим Полоняк навчатиметься на спеціальності "Міжнародні відносини". Він поселяється до гуртожитку №6 і розповідає, що кімнату вже бачив.

"У гуртожитку все влаштовує. За умови проживання знав ще раніше, тож нічого такого мене не налякало. Певно, я єдиний першокурсник, якого влаштувала його кімната. У гуртожитку блокова система і мені перепала кімната, у якій перед тим жили дівчата. Там поклеєні шпалери, кімната чиста й у нормальному стані. Треба лише прибрати та постелити килими. Чесно кажучи, очікував гіршого. Але от сусідам по блоку пощастило менше. Там взагалі все погано. Вони одразу домовилися робити ремонт",— каже він.

"Кімнатою задоволені, але пробитися до паспортного столу для реєстрації просто неможливо. Ми стоїмо у черзі з десятої ранку, а уже то друга. Спершу треба записатися, потім вони викликають і це все дуже довго",— скаржиться мати Вадима Тетяна.

Як переконалась кореспондент molbuk.ua, черги до паспортних столів великі. Студенти купою стоять біля кабінетів. Раз по раз викрикують їхні прізвища, а у відповідь - або мовчання, або втомлене: "Я!". 

Вікторія Кравець також стоїть у черзі. Дівчина поселяється до гуртожитку №3. Розповідає, що умови там не найкращі, але жити можна.

"Я бачила у інших гуртожитках ще гірші умови, тож думаю, у своїй кімнаті приживусь. Там більш-менш нормально все",— каже Вікторія.

"Жахливо! У підлозі дірка, у дверях так само. Умивальник, унітаз і те, що від душу залишилося – все настільки вбите. Слів немає, одні емоції",— скаржиться мати Вікторії, Наталія.

Черга від кабінету прийому документів продовжується аж до виходу на вулицю. Та й там студентам немає, де заховатися від спеки. 

Першокурсниці Яна Долинська та Ліза Вебовецька очікують на свою чергу сидячи на лавці під сонцем. За словами дівчат, своїх кімнат вони ще не бачили. Та очікують на найгірше – тарганів. 

"Я чула відгуки про гуртожитки студентів з інших міст, тож з їхніх розповідей мене уже нічого не налякає",— розповідає Ліза.

"Аби був дах над головою, а з усім іншим можна впоратись",— сказала Яна.

На тих, хто уже відбув чергу та пройшов реєстрацію очікують нові випробування – перенесення з двору речей: кому на перший поверх, а комусь - на п'ятий. 

Біля гуртожитків один за одним стоять безліч автомобілів. За номерами можна спостерігати, що переважно вони з Івано-Франківська, Тернополя чи Хмельницька. До машин кожні п’ять хвилин підбігають заклопотані студенти разом із батьками, забирають сумки, валізи, пакети і знову повертаються до гуртожитку. 

Найважче тим, хто встановлює власні меблі: ліжко, стіл, шафу чи навіть холодильник. 

Пізніше, можна вже познайомитися із сусідами.