Цих п’ятеро людей щасливі та успішні попри різні життєві виклики. Вони – приклад того, що не можна опускати руки, навіть коли всі обставини складаються не на вашу користь.

Жінка з «кришталевою» хворобою, яка стала депутаткою на візку.

Фото: "Шпальта"

Буковинці Марії Нікітіній 33 роки. Вона четверта дитина у сім’ї, народилася семимісячною. «Кришталеву хворобу» (недосконалий остеогенез) їй діагностували з самого народження. У маленької крихітки на другому тижні життя трапився перший перелом ноги. Відтоді їх у неї було 49.

Марія розповідає, що в сім’ї було дуже важко. Однак її життя на візку  – це ще не всі «сюрпризи», які підготувала їм доля. На десятий день народження Марії від них пішов тато.

«Сестра мені робила зачіску, бо ми очікували на 40 гостей. А тато тоді влаштував скандал і пішов від нас. Він просто втомився від постійних проблем… Цей подарунок я запам’ятала на все життя. Та ми не розкисли. Перед гостями навіть виду не подали, що у нас щось сталося. Мені іноді здається, що ця ситуація зробила мою сім’ю такою міцною і дружнью, ми дуже прив’язані одне до одного. Безперечно, на мій сильний характер це теж вплинуло», – розповідає Марія.

Зі шкільних років Марія ламала стереотипи, що люди з інвалідністю сидять або вдома, або в лікарні. У школі вона була активною, почала заробляти перші гроші хенд-мейдом. Після закінчення школи дівчина вступила до університету – обрала факультет іноземних мов. Тут буковинка вперше зіштовхнулася з перепонами, які приготувало суспільство людям на візку.

«Я зрозуміла, що виросла в іншому оточенні. В селі мене сприймали абсолютно нормальною, я була там, як усі. А тут усе інакше: погляди людей, непристосований транспорт, заклади… Та я все це пройшла. Після навчання мені натякали, що моє місце – не далі сільської школи. Але я так не думала, мені хотілося більшого. Я лише уявила себе сивою, на візку, біля дошки, у школі, де мене ненавидять діти. І навіть не розглядала такий варіант», – згадує Марія.

Дівчина почала займатися громадською діяльністю. Тоді вона вирішила захищати права маломобільних, чим займається досі.

Фото: "Шпальта"

Відтак Марії запропонували стати помічницею депутата Чернівецької обласної ради. На цій посаді вона була два роки. Восени 2015 Марія балотувалася на місцевих виборах, а в 2016 очолила обласний осередок однієї з політичних партій.

«Я стала депутаткою Вижницької міської ради. Я така рада, що досягла цілі. Тепер я депутатка, можу допомагати людям! Я хочу змінювати світ… І тут знову перепони. Наша міська рада ніяк не була пристосована для людей з інвалідністю. Рік депутати носили мене на руках на другий поверх. А потім ми  перенеслиз засідань на перший», – розповідає жінка.

Зараз Марія не відкидає думки, що балотувалася б у депутати вищого рівня, аби мати більше можливостей змінювати щось у суспільстві. Вона досі захищає права маломобільних і є членкинею ГО «Рада жіночих ініціатив». Буковинка запевняє, що візок – це не вирок і не причина ховатися вдома. Марія вважає себе щасливою, часто подорожує і так само, як і в дитинстві, займається багатьма справами одночасно.

«Так, я щаслива. У мене все добре. Я живу на два міста, займаюся улюбленими справами. Це можуть бути уроки англійської, депутатство, громадська робота. У селі працюю помічницею одного з підприємців. Поряд із цим я працюю у бюті-сфері – роблю макіяж та зачіски нареченим. Головне – вміти говорити з собою і бачити щастя там, де воно насправді є. Не ховатися і не ставити собі вирок!», – каже Марія Нікітіна.

Діана Ватаман, shpalta.media.