У травні «Видавництво 21» представить читачам дебютний роман сценариста та режисера-документаліста Іллі Макаренка «Магнум». Події роману відбуваються у сучасному Лісабоні, але головний герой та оповідач, намагаючись розгадати таємницю літнього португальця Алберту, занурюється у події, пов’язані з Революцією Гвоздик та її учасниками і сучасниками, а історія, яка розпочиналася як оповідь про пошук себе та свого місця у світі, перетворюється на детектив.

Ідею роману надиктувала Іллі Макаренку сама Португалія, в яку він приїхав з метою віднайти себе: «Почав писати спочатку просто про поїздку, про українців в Португалії, а потім одного разу, коли їхали з приятелем мостом, що названо на честь дати Революції Гвоздик «Міст 25 квітня», дізнався потроху і про саму революцію, і про «Рух Капітанів», і про Спротив. Наступного візиту побіг у музей Спротиву, і там мене пробрало. Тоді я вирішив розбавити теми «себе» і «наших за кордоном» побутом, культурою і історією Португалії. Так і з’явилася окрема сюжетна лінія (саме через неї роман можна назвати детективом) про Революцію Гвоздик». Очевидно, що читачі простежать певні аналогії з революційними подіями в Португалії 70-х і в Україні кілька років тому – насамперед на рівні людської мотивації і впливу на долі людей.

- «Магнум» динамічний, тримає увагу читача впродовж усієї оповіді, мова легка, невимушена, справжня. «Перше слово, яке спадає на думку, – живий, – говорить, міркуючи про стильові особливості роману, його літературна редакторка Олександра Бойченко. – «Магнум» – надзвичайно живий текст, в якому герої говорять як живі люди (ну добре, трохи ми їх відредагували). Часом це – суржик, часом – унікальна португальсько-українська говірка, яку винайшли і якою послуговуються українські мігранти в Португалії. Особисто для мене це дуже позитивний момент, адже такому текстові набагато легше вірити, в нього просто і приємно занурюватися. Також хочеться зазначити, що загальний тон роману – дуже непретензійний, без пафосу та зайвої драми, але водночас «Магнум» – глибокий, проникливий і щирий.

У романі «Магнум» багато світла і повітря, відкритого простору. Читач разом з героями здійснить мандрівку Лісабоном, скелястим узбережжям Атлантичного океану, мимохіть довідавшись не лише про історію політичну, а й історію культури Португалії, її традиції, ментальні особливості португальців, і, звісно, про життя українських заробітчан, які вже також складова колориту цієї країні. Багатьом цей твір буде цікавим, близьким і потрібним – не лише через осмислення теми еміграції та революційну складову, а й можливістю дихати, зупинятися, насолоджуватися, мріяти, відчувати життя. 

- Якщо брати вкупі усе те, що сприяло написанню книги – пригоди, питання еміграції, стосунки, історія, подорожі, – каже автор, – то книга має зацікавити доволі широку аудиторію. Адже ми всі за останній рік сильно «зголодніли» за подорожами, літаками, океаном, Європою. Я думаю, кожен у цій книзі знайде для себе щось особисте. Любителям сімейних драм взагалі дуже раджу.

Олександра Бойченко, ділячись думками про те, чому і кому варто прочитати роман, також відзначила його епікурейську складову:

- «Магнум» варто прочитати хоча б тому, що в часи закритих кордонів і пандемії це – чи не найближча до реальності можливість потрапити в Лісабон і закохатися в нього. Причому неважливо, бували ви вже там чи ні – у будь-якому разі, саудаде вам гарантоване. Роман справді дає змогу відчути, яке це місто – а воно прекрасне. Тому читати варто мандрівникам (в найширшому розумінні слова), шанувальникам історії і вина, та й всім, кому хочеться приємного, захопливого українського читання.