Десять років виправно-трудових таборів за народні пісні та вірші рідною мовою. Такий вирок 1951 року отримали двоє студентів Чернівецького медичного інституту – Василь Перун та Дарина Мосендз – бо не соромилися своєї національної ідентичності, відстоювали право українського на існування. 

У Державному архіві Чернівецької області збереглися їхні справи. Так, за матеріалами управління Міністерства державної безпеки у Чернівецькій області, 23-річний Василь Перун із села Більче-Золоте на Тернопільщині, «систематично проводив серед оточення антирадянську, націоналістичну агітацію, у різкій формі зводив наклеп на соціалістичний лад, що існує в СРСР, критикував радянську дійсність, виказував незадоволення організацією колгоспів у Західних областях України та називав їх формою експлуатації селян». Крім того, юнак брав участь у «зборищі» налаштованих проти радянської влади осіб, на якому співали націоналістичні пісні. 

Не менш трагічною є історія і 24-річної Дарини Мосендз із села Кути на Івано-Франківщині. Їй також інкримінували антирадянську агітацію. Дівчину звинуватили у тому, що вона пише та поширює «вірші націоналістичного спрямування». 

Таких обвинувачень вистачило, аби виписати постанову на арешт і обшук у квартирах, де жили студенти-медики. 

Як свідчать документи, які надав виконувач обов’язків генерального директора Державного архіву Чернівецької області Микола Рубанець, справу «злісних антирадянських агітаторів» розглядала Особлива нарада при Міністерстві державної безпеки СРСР, тобто без виклику обвинувачених та свідків. Як результат – 10 років виправно-трудових таборів. 

Страшний вирок для молодих людей, які плекали українське. 

У рамках всеукраїнського освітньо-культурного марафону #Наша_незалежність #Марафон_30 від Мінрегіон, ми сприяємо поширенню історичних фактів та матеріалів, які відіграли значну роль у становленні незалежності України.