Коли у нас свято предків
31.10.2021 17:33 Джерело: CvNews
Автор : Іванна Стеф'юк
Автор : Іванна Стеф'юк
Чи не найпоширеніша "баталія" цієї пори - святкувати чи не святкувати чужоземне свято Halloween. Звісно, що тематичний день з костюмами мумій, різьблених гарбузів і кривавих медсестер - це не церковне свято українців, і тут суперечок і не мало би виникати. У США, Канаді, Англії цей день відзначається особливо гучно, він є традиційним. І означає він «All Hallows Even» — «Вечір усіх святих».
"В нас такого немає", - можна почути категоричне судження. Але чи так це? Свята предків у нас є, і не одне, як і свято, коли страшне потойбіччя на одну ніч спускається на землю.
Отже, за порядком. Щодо суто християнської традиції вшанування душ предків у ці дні однайн-енциклопедія "Вікіпедія" зазначає так: "День усіх померлих (лат. In Commemoratione Omnium Fidelium Defunctorum) — християнське свято, день пам'яті всіх померлих вірних в римо-католицькій церкві, яке відзначають 2 листопада, після Дня всіх святих. У цей день, особливо на Заході України, не лише римо-католики, а й представники інших конфесій, за традицією відвідують могили родичів, священики відправляють панахиди, а люди запалюють свічки і ставлять квіти". Один із найпоширеніших видів помани у ці дні - яблуко, свічка і калач. У діяких регіонах самі яблука не віддають за поману, а "віддають душі" - залишають на могилі родича разом із свічкою. Вважається, що цю поману має прийняти пташка, яка прийде на могилу і склює яблуко.
Проте це не єдиний день, коли українець вшановує предка. Так, у першу суботу листопада відзначається "задушна" або "дідова"/ "Дмитріївська" субота. На Святий вечір, коли збирається за столом уся родина, при сервіруванні ставлять на один прибор більше, а по завершенні вечері в ту тарілку ставлять по ложечці кожної страви, хліб і воду і залишають на вікні "аби душа покушіла". Окрім того, два головні атрибути Різдва є символом предка: дідух (дід) є символом предка по чоловічій лінії, баба (сіно під скатертиною) - символ предка по жіночій лінії.
Щодо свята, коли людина візуалізує все страшне і смішне - то в нашій традиційній культурі це - Маланка. Так, у ній немає напряму "мертвих" образів, але демонологічні є, один із типових образів - чорт. Звернімося до праць Юрія Федьковича, в яких описується одна із етимологічних легенд. Згідно з цією легендою, Маланка є потойбічним весіллям: шлюб вирішили взяти представниця Нав-світу (нежива істота) Маланка та представник земного світу Василько. Аби духи не забрали свою Маланку назад, земні люди, які полюбили її, переодягаються у страшні і смішні образи, аби відволікати потойбічних духів, які приходять за Маланкою. Рівно опівночі все зникає, і учасники буквально "змивають" із себе образ у річці, один із обрядових періодів Маланки так і називається - купанка, до сьогодні збережений у Вашківцях.
Повернімося тепер до вшанування предків. На великодні свята (як правило, понеділок або вівторок) у окремих населених пунктах освячують і накривають гроби - відправляють на них панахиду або й символічну тризну.
Предкові присвячене і свято Рахманський великдень, елементи якого збереглися у селі Кам’янка Глибоцького району, селі Драчинці Кіцманського та інших населених пунктах Буковини.
У багатьох населених пунктах Буковини, зокрема і в Чернівцях, Трійця є одним із головних свят, коли вшановують предка - відвідують могили родичів, а священники освячують їх. Як правило, де прийнято святити грібки в великодній вівторок - не святять уже на Трійцю, і навпаки. До періоду штучних вінків існувала традиція виплітання саме до цих днів живих вінків та гірлянд своїм рідним на хрести (зі смереки, мирту), а сам хрест прикрашали рушником.
Так, направду, наша традиційна культура має свої традиції пошанування предка і свої способи візуалізувати страх і сміх через традицію. Але це не означає, що страх як образ чужий нашим традиціям.
Іванна. Фото Руслан Трач
Десь починаючи з 90-х з тенденціями американізації цей день прийшов до нас, як і День Валентина, на правах гостя, свята-екзота. І звісно, це не церковне свято. Хтось любить Хеловін і сприймає як розвагу, хтось вважає небезпечним для християнина, а хтось - таким, що не має відповідників у нашій культурі, тобто принципово чужим. Але чи так це? Насправді теми життя-смерті, добра-зла тощо настільки універсальні, що не можуть, на нашу думку, вважатися локальним набутком одного народу і чужими і нехарактерним для іншого.
Джерело: CvNews
Чернівці матимуть залізничне сполучення з Варшавою 
