Сьогодні я розповім вам, як святкували Маланку на Буковині до її офестивалення та окарнавалення на бразильський манір. Отож, якщо хочете дізнатись, як маланкували ваші бабусі, я глибоко вас розчарую — ніяк. Дівчата в Маланку не ходили, "бо принесе в подолі," — тобто матиме позашлюбну дитину — "від кого й знати не буде".

Не маланкували і діти — щоб на себе болячки не накликати. Однак всі вони могли щедрувати, але не до пізна, щоб не зустріти переберію — та може і в сніг кинути, і гроші відібрати, та ще й побити. Якщо в хаті була дівчина на виданні, то вона на Маланку, як і на Різдво, "приймала до хати". Маланкарі в таких оселях не брали грошей, а частувались. Чим більше було гостей, тим більшим був гонор для дівчини. І зауважте — зайшов до хати, зняв маску — відкрив своє обличчя, показав хто ти є. Однак не всі охоче приймали маланкарів, а надто одинокі чи старі люди — маланка робить шкоду, лякає своїм зовнішнім виглядом і гучністю. Серед персонажів маланки обов'язково були Чорт, Смерть, Циган, Солдат, Козак, Ведмідь, Коза, Дід, Баба, Василь і сама Маланка — непутяща дівчина, вульгарно одягнена, часто — навиворіть, та через міру нафарбована. До речі, дотепер буковинці на несмак кажуть: "Як Маланка".

Парадокс: переберія існує для того, щоб відлякувати всяку нечисть галасом та страшними костюмами, однак, вважалося, що надто реалістичні образи можуть притягнути потойбічні сили. Пам'ятаю, в дитинстві, пішла до нині вже покійного сусіда Віктора подивитись на маску, яку він зліпив із гіпсу до свята (а тоді ж усі костюми готували вручну та заздалегідь). Там почула історію про юнака, який зробив дуже реалістичну маску дідька. Нечиста сила підняла його метр над землею і кидала по дорозі, аж поки хлопець не згадав "Отче наш".

Красноїльська Маланка. Фото Ukraїner

Багато людей боялися приймати переберію, щоб не накликати на себе нещастя. Гріх — може й сама нечисть прийти в образі Маланки. Тому, зачувши як ідуть маланкарі, люди зі страху хрестили себе та все в домі, звідки може проникнути нечиста сила — вікна, двері, пічки, дзеркала. До речі, слово "Маланка" означає і саме свято, і образ дівчини (в обох випадках пишемо з великої букви), і групу маланкарів, і пісню (в обох — з малої).

Як бонус, напишу вам три маланки, які мене навчила покійна бабуся —Сільва Корнилівна Тащук (село Бурдей, колишній Кіцманський район, Чернівецька область).

Таке оспівування важкої долі Маланки є знову ж таки "страханням" не ходити дівчині в переберію та не наробити всяких "дурниць" — бо маланка може горівкою напоїти, посміятись та щось дівчині "витворити". А на "збезчестину" дівчину чекатиме важка доля. Та попри все, свято Маланки є самобутнім, хоч і суперечливим святом для буковинців. Чого лише варті автентичні, унікальні костюми ангелів, ведмедів, чортів тощо. А Красноїльська та Вашківецька маланки — це взагалі щось неймовірне й неповторне для всієї України та поза її межами. Сучасна Переберія "подобріла" —пустила до себе й жіноцтво, забула суворі канони. Нинішні паради зі сфінксами, драконами й політиками теж мають право на життя. Однак, до "історичної" Маланки вони мають дуже слабке відношення.

А на цему слові, бувайте здорові!