журналіст

Якщо завтра війна...

31.01.2022 00:04 Джерело: CvNews
Автор : Володимир Стефанець

популярне

Чернівці матимуть залізничне сполучення з Варшавою

Робота журналістів 24/7 і недостатня комунікація чиновників: якими стали 1000 днів повномасштабної війни для чернівецьких медійників

Не питай, чи буде війна. Вона вже йде. Восьмий рік. На ній саме зараз хтось з другого кінця твого села чи сусіднього під’їзду стоїть проти руского загарбника. Боронить своє - землю і рідних. І тебе боронить. І мене. І Європу. Східним фронтом війна називається.

Гей, там, по берлінах! Чуєте: він, цей фронт війни Росії проти України, уже вісім років не котиться на Захід. Ані на сантиметр! Така у нас ваффен сильна – українським солдатом називається. Загиблим. І живим, для якого ви ще до сутички шлете госпіталі.

Не лукав, питаючи «якщо завтра війна?..» У тебе вже давно стріляють. Просто подивися в очі хлопців, чиї фото на стеллі у Чернівцях на Центральній площі. В їх матерів, дружин і дітей очі зазирни. Бо той подзвін на площі – він не за героями загиблими. За нами подзвін - які ще не відповіли собі чесно на «якщо завтра війна»… Бо війна ще від учора. Бо тому й не стоять біля Шевченка на Центральній площі «зелені чоловічки», що хтось з твоїх, моїх сусідів чи знайомих нині там - на «передку», на «нульовці». Під кулями. І за те, що наших дружин чи доньок зараз не розглядають масними поглядами на Кобилянській «асвабадітєлі», також заплачено - кожним з тих 13 тисяч убитих Путіним українців.

Не обманюйся: перечекати, відсидітися не вийде. Он, навіть за океаном добрий друг Джо, який працює американським президентом, діє. Не побачив миру в очах загарбника. Дякуємо за допомогу, містер Байден! Бо війна і є війна. A la guerre comme à la guerre - або ворог тебе, або ти ворога. Або вони нас, або ми їх. Така незручна правда війни. Будь-якої. Особливо цієї - такої непотрібної нам. І яку не ми починали. Але стоїмо і будемо стояти.

Так, знаю: поганий мир завжди кращий за добру війну. І ще знаю, що лише дурень не боїться смерті. Тому всі ми так хочемо жити. Але вільними. І я також – або перемогти, або достойно впасти, прихопивши з собою кілька руских загарбників.