Від початку повномасштабного вторгення Росії в Україну через бойові дії загинули 24 військових з Буковини. Суспільне згадує всіх воїнів та розповідає, що про них відомо.

Військовий Володимир Гій зі Сторожинця, він вступив до ЗСУ добровольцем як і його батько. Йому було 20 років. Мав військову спеціальність "Номер обслуги гармати".

49-річний Анатолій Соловей жив у селі Білоусівка, що на Сокирянщині. Проходив службу на посаді гранотаметника. У чоловіка залишилось четверо дітей.

Анатолій Потерейко був солдатом. Жив у селі Козиряни Дністровського району.

Юрій Гуцуляк загинув під Києвом. Він був командиром бойової машини. Чоловік пішов воювати у 2014 році добровольцем. Згодом підписав контракт і служив у ЗСУ. Після того поїхав на заробітки у Великобританію. З початком повномаштабного російського вторгнення повернувся в Україну. Йому було 46 років Юрій багатодітний тато, родом з села Чорнівка.

Військовий Станіслав Стрельцов був старшим стрільцем. Його поховали у Чернівцях.

Також загинув 46-річний військовий Роман Вихопницький — він був навідником. Чоловік родом з Новодністровської громади. Його призвали на службу у серпні 2020 року.

Андрій Клюсик загинув на Київщині. Він народився в Сторожинці. Андрій був солдатом, призваним за мобілізацією.

Володимиру Унгуряну було 56 років. Він загинув від вогнепального поранення на Київщині.

Внаслідок ракетного обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Львівщині, загинули троє військових зі Сторожинеччини: 45-річний Віталій Мазурик, 47-річний Олександр Швидкий та 58-річний Георгій Боштега. Їх зустрічали на колінах, з прапорами, люди вишикувались вздовж дороги.

Павлу Паленку був 21 рік. Він проходив службу на посаді стрільця — помічника гранатометника. Павленко жив у Красноїльську, закінчив місцеву гімназію. Був контрактником. Його батько та брат теж військові. До війська Павло пішов у 2019 році.

Віктор Урсул служив водієм гранатометного відділення. Йому було 56 років. Чоловік родом з Сокирян, у нього залишились п'ятеро дітей та троє онуків. Здобув сільськогосподарську та правову освіти.

Старший солдат Олексій Анікітой родом з села Тарасівці, йому було 32 роки. Чоловік був навідником-оператором.

У боях проти російської армії загинув військовий з Білої Криниці 25-річний Денис Гринчук. Він мав звання старшого солдата. Проживав з сім'єю у Мукачево. Його поховали у Білій Криниці.

Андрій Кицелюк був командиром десантно-штурмового відділення. Він загинув 25 лютого. З чоловіком прощались у Чернівцях. Йому було 46 років. Суспільне знімало як з Андрієм прощались.

Військовий Анатолій Дребіт був старшим сержантом, з 2016 року служив за контрактом, був командиром десантно-штурмового відділення. Він був родом з села Вікно.

"З початку війни на сході України вважав своїм обов'язком захищати рідну землю і віддав життя за її незалежність", ― написали про нього у сільраді.

Військовому Олексію Арсенію було 22 роки, він народився у Маршинцях. Раніше чоловік служив в ООС. Тіло військового зустріли у рідному селі. Люди стали на коліна та принесли квіти.

Військовий Олег Лехняк був навідником. Він родом з села Бабин. Його поховали в селі 13 березня.

Костянтину Герману було 30 років. Він служив у десантно-штурмовій бригаді. Чоловік був у ЗСУ з 2014 року.

Марин Мельников був військовим з Ванчиківців. Раніше голова громади Володимир Лупой казав, що Марин у серпні минулого року підписав контракт із ЗСУ на проходження військової служби. Він був гранатометником.

Андрій Четверіков народився на Харківщині, втім через бойові дії там, батько погодився поховати сина у Чернівцях. Андрій був молодшим сержантом, командиром десантно-штурмового взводу. Йому був 21 рік.

20-річний солдат Іван Гай служив на посаді гранатометника в десантно-штурмовій роті. Він родом із села Романківці. У ліцеї, де він навчався, написали, що Іван був мужнім захисником та щирим другом.

Максиму Залевському було 32 роки, він був на посаді стрільця – помічника гранатометника десантно-штурмового відділення. З ним прощались у Чернівцях. Герман, Мельников, Четверіков, Гай та Залевський служили в одній частині.