Джо, це була твоя найсильніша промова – у Варшаві перед поляками і перед світом. Це слова, що увійдуть в історію поруч з пророчими Рональда Рейгана перед стіною у Західному Берліні «Містер Горбачов, зруйнуйте цю стіну» і виступом Уінстона Черчілля про «залізну завісу» проти радянського впливу в повоєнній Європі та необхідність європейської єдності перед совєцькою диктатурою.
Нині у Варшаві ти нагадав демократичному світу те, що він трохи забув, але що має пам’ятати і чим має гордитися – падінням імперії зла. Ти нагадав заплачену ціну цієї перемоги наприкінці минулого століття за все те зло совка в Угорщині, Чехословаччині, Польщі, Афгані. Ти продовжив новітній лік цих злочинів кремлівських диктаторів супроти свободи і людства – убитих українських дітей і жінок. Ти сказав, що новітній совок-путінська росія нічим не відрізняється від совка старого-сталінського.
Ти говорив, Джо, пристрасно та емоційно – я тебе таким не пам’ятаю, яко президента найпотужнішої демократії. Світ не пам’ятає. Ти закликав його заплатити нову ціну за свободу в новому ХХІ столітті так, як платять нині за неї українці – непереможені убиті, скалічені і сущі по фронтах і тилах – солдати цієї неоголошеної Третьої Світової.
Дякую, що ти віриш у нашу перемогу, в яку найбільше віримо ми. Ти закликав світ об’єднатися проти новітнього зла, що сховалося зараз у бункері. Ну, і, звісно, найсильніше у тебе, містер президент – путін не має права залишатися більше при владі.
Так не говорив жоден американський президент. Але так сказав ти, Джо. І ми, українці, тебе почули. Я почув. Бо слова свободи не можна заглушити обстрілами Львова, сиренами тривоги у Чернівцях і канонадою в розстріляному Маріуполі. Ще ніхто не залякав вільних і ніхто не вбив їх свободу.