журналіст

Різдво життя

06.01.2023 20:57 Джерело: CvNews
Автор : Володимир Стефанець

"Колядники" (Різдво). Картина Ігоря Роп'яника

популярне

Ми з братом дуже любили його – найліпше Різдво нашого дитинства. Я – то найбільше пору, коли йшло до Вечері, і мама з бабою Ганною ще щось доробляли на кухні.

А по всім, уже майже перед самою Вечерею, баба майже урочисто приносила оберемок запашного сіна, який завжди клала під церету на стіл у її хатині, де ми всі збиралися на найбільше таїнство року. Всі мовили при свічці до старого образу пацяр і куштували найпершу того вечора страву – пшеницю, кутю себто. На столі перед нами були тисячу разів пробувані наїдки, але того вечора – все одно найсмачніші в житті. Усім за тим столом було дуже добре і на п’ять людей в тісній сільській хатині – тепло на весь світ. Найтепліше в році.

По всім, коли старші навечерялися, набалакалися і назгадувалися, а ми, діти, їх наслухалися, - на столі на ніч залишали страви. Для душ, казала баба Ганна. Тих, хто був, хто жив колись на нашому подвір’ї, і так само п’ятдесят, сто чи більше літ тому збирався тут за своїм столом на свою Вечерю. І хто точно прийде сюди, до дому, повечеряти нині, але трохи пізніше. Вже без нас, які за мить мали нести з татом і мамою свою вечерю на інший кінець села до діда Штефана, маминого тата.

І то була вже інша різдвяна історія, бо за коляду того вечора дідо давав онукам по п’ять, а часом і цілих десять рублів – неймовірні на той час гроші, за які ми з братом могли купити собі півсвіту, але зазвичай, іще наколядувавши по родичах і сусідах, купували трохи менше - лижі, ключки до хокею, усі втоплені по ополонках на ставі шайби, фотоапарат, простенький радіоприймач і ще щось, чого нам так не вистачало для щастя минулого року.

Тому з тих пір я знаю, що для щастя треба небагато – треба бути одного важливого зимового вечора на подвір’ї, з якого ти колись пішов у свої світи для Богом визначених тобі справ. Бути для пацяру, коляди і того дитячого, зі скромної хатини, пронесеного через життя тепла за столом вічної Вечері усіх тих, хто був на цьому подвір’ї до тебе, є з тобою зараз і буде після. Завжди. Щоб радіти своєму, твоєму і щойно народженому новому ЖИТТЮ. НЕЗНИЩЕННОМУ і ВСЕПЕРЕМОЖНОМУ. Вічному, як твоє найліпше Різдво.

"Колядники" (Різдво). Картина Ігоря Роп'яника