Хлопець з перших днів війни записався до чернівецької ТрО, а вже потім став бойовим медиком.

Ще до початку великої війни 20-річний чернівчанин Владислав Стойка записався резервістом у чернівецьку тероборону. Нині він на посаді старшого бойового медика стрілецької роти 92-го батальйону 107 окремої бригади ТрО віддано несе службу на позиціях на кордоні з росією, -йдеться у матеріалі 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Буковини.

«Війна застала мене у Києві. 24-го лютого я бачив хаос, паніку серед людей. Чув перші вибухи у Гостомелі. Тоді, не завершивши свої справи у столиці, вирішив негайно повернутися до Чернівців. Добирався додому дві доби. А вже ввечері 25-го я був у військовій частині. Зідзвонився з мамою, розповів їй про це. Вона відповіла, що вони з братом також уже в армії. Крім того, мій батько теж пішов служити в тероборону. Жодних заперечень, жодних відговорок про те, що не варто йти до війська, у нас не було. І це при тому, що напередодні початку війни ми на цю тему з батьками не спілкувалися. Просто так вийшло, що всі ми в перші дні війни записались в ТрО», – розповів Владислав.

Найскладнішими для хлопця на фронті були перші обстріли.

«Це коли 30 «прильотів» буквально за кілька годин, – каже він. – І ти не можеш ані поворухнутися, ані побігти кудись. Просто сидиш і чекаєш. Сидиш і спостерігаєш за тим, як ці «прильоти» наближаються до тебе все ближче і ближче».