На річницю смерті Івана Павла ІІ, який об’їхав світ, але не поїхав до москви
"Поки ви довго аплодуєте, Папа може відпочити",— жартував він під час своїх численних виступів перед віруючими у різних куточках планети. Але всі ми знали, що відпочити він не може.
Він був мотором цієї планети, її совістю і честю. За неспокій світ його любив. За високі гуманістичні ідеали світ — такий різний в уподобаннях, політичних системах і вірах — його поважав.
Він був дивний цей 263-й за ліком римський первосвященик Папа Іоанн Павло ІІ — великий пілігрим, який наїздив по цьому світі (уже підраховано) відстань, удвічі більшу за шлях від Землі до Місяця.
Він був наш цей планетарний Чоловік — Кароль Войтила, поляк і трохи українець по мамі-русинці з Тернопільщини Емілії Качоровській. Різні за чеснотами і вірою ми любили його, як батька, перед яким було соромно за свої гріхи і незручно за марнотлінну мирську суєту.
Він був великим неформалом найконсервативнішої праці — не став заложником Ватикану, але був найдовіренішою людиною Господа і проповідником його простих заповідей. І, можливо, саме тому сотня тисяч, а з нею весь світ contra spem spero до кінця стояли на пьяцца Сан Пьєтро у Римі і сподівались на чудо, коли 84-річний понтифік був на смертному одрі.
Він любив свою Польщу і колись давно навіть врятував її разом з "Солідарністю" Леха Валенси. Але хто скаже, що він не любив Кубу з Фіделем чи Америку з Рейганом і Клінтоном? І тому українці точно знають: він любив Україну, бо не ділив паству за правителями.
Він прощав тих, хто у нього стріляв, але залишався непохитним в обороні добра, простого люду і правди. Його голос був першим серед рівних, коли у світі творилася несправедливість — і коли ридали бідні, і коли плакали багаті.
Він був з поляками, коли генерал-комуніст Ярузельський вивів на вулиці Варшави і Кракова танки, і через двадцять років з іракцями, коли у Багдад прийшли американці з поляками. Він був з американцями, коли терористи вбивали їх і нищили у Нью-Йорку символи світового достатку та сили. І з бідними українцями на київському Майдані він також був.
Він сягнув головний недолік цього світу — його роз'єднаність, і був великим поборником зближення релігій. І, можливо, тому став таким зрозумілим усім землянам, які таки любили йому довго аплодувати. Але тепер... Тепер Папа може відпочити. І нема на це ради. Як не буде йому заміни у нашій пам'яті про дивного Папу, який змінив кожного з нас.
Іван Павло ІІ. Фото ера