Вона закінчиться по 31-му липні в іншому серпні. В іншій спеці, в других зливах. Хоч може навіть таких густих і рясних. Я розпакую тривожну валізу з усім, що нажив для неї – для війни.
І коли вона закінчиться, відміню салюти, щоб не втопилися у них зорі. Наші. Найяскравіші. Високі. З передової. На цвинтарі піду. До пацанів, яких знав і не знав. Побалакати. Постояти. І прощу ворогам майже усе. Крім нас. Крім війни. І виставлю поману – одну за всіх, коли закінчиться війна.
Повірю нарешті в оберіг, що при порозі по феншую. Від біди і, певно, що від куль та ракет. І коли закінчиться війна, таки зніму його та приставлю драбину до неба – помию від згарищ і кіптяви. До найяскравішої веселки. І сонце зніму, що над головою. Начистити до блиску – коли закінчиться війна. Стіл змайструю. Святковий. Один – для всього світу. Того, що знав про мою валізу.
І точно поїду в роси татового саду, коли закінчиться війна, і може ще застану там папірки у серпні – холодні в ранішній росі, немов у ній іще з того зимного лютого. 24-го. Підемо з братом на рибу і повернемося з раками. По приколу, як колись. А тепер уже – коли закінчиться війна.
Про Марс домовлюся з друзями. Туди й назад. На вікенд, коли закінчиться війна. І найкрутішу команду зберу для найкращої газети. Третьої. Нової. Коли закінчиться війна. Вислухаю нарешті усю музику, яку пропустив через сирени. Нерозстріляну. Мою. Напишу роман. Найкращий. І може навіть про кохання. Щасливе і справжнє, коли закінчиться війна. Фільм найкращий зніму. Про безтурботне життя. І непоборне. У якому, коли закінчиться війна, нароблю стільки дурниць, як у дитинстві та юності. Багато.
І народжуся ще раз, аби уже ніколи не вмерти. Коли закінчиться війна. В іншому серпні, по 31-му липні.
Перегляньте також:
