Спогади з кропив'яного міха, або дещо цікаве про "зубате" зілля
06.08.2023 00:52 Джерело: CvNews
Автор : Іванна Стеф'юк
Автор : Іванна Стеф'юк
Коли обійстя чи стежка заростає кропивою – перша думка про занедбаність, а саму рослину багато хто сприймає винятково як шкідливу.
«Як вичистите кирницю, то земля навколо неї сама зачне чиститися і кропива відступить до осені», - почула авторка цих рядків від майстра-криничара.
Так, декоративною культурою кропиву, жаливу назвати важко, проте й користі від неї чимало. Вся лиш справа у тому, в якому місці росте кропива, якого вона віку і чи вистачить людині практичних знань, аби перетворити «зубате зілля» на користь. А ще кропива в культурах народів світу одночасно символізує і зілля чародіїв, і захист від чар. Така ось суперечлива рослина.
Як відомо, молоду кропиву використовують у їжу – для приготування весняних супів, а також пива. Стара кропива з ликом використовувалася для виготовлення тканин (іноді кропив’яні нитки у тканні поєднували з конопляними чи лляними). Сорочки-кропив’янки деякий час були одежею бідних селян, такі сорочки вирізнялися ще й тим, що стимулювали кровообіг своїх власника чи власниці.
Про сучасні сорочки-кропив’янки імпортного походження цікаво пише дослідниця Галина Бондаренко: «Нещодавно подруга привезла мені із Франції в подарунок блузку. Милуючись її білосніжно-блискучим кольором, звернула увагу на етикетку про склад тканини, з якої вона пошита, і з подивом прочитала: «100% ramіe». Моя паризька обновка була пошита зі звичайної кропиви, правда китайської — білого рамі, або бомерії білосніжної (Boehmerіa nіvea).
За кордоном кропив’яне «рам’я» коштує від сотні до тисячі доларів і користується нині небувалим попитом, бо ця сировина — екологічно чиста, одяг має красивий шовковистий вигляд, тканина — терморегулюючу здатність, що охолоджує влітку та зігріває взимку. Найбільшими виробниками рамі є Китай, Філіппіни, Таїланд, а її імпортерами — Німеччина, Франція, Англія, Японія».
Фото з мережі Інтернет
Мотив магічної оберегової дії сорочки-кропив’янки знаходимо в казці Ганса Крістіана Андерсена «Дикі лебеді», де головній героїні пропонують: „Твої брати можуть бути врятовані” — промовила їй у сні бабуся, — „але чи стане в тебе сили й витривалости? Правда, що море м’якше, як твої руки, але заокруглює воно і тверді скелі, та море не чує болю, а твої руки чують. Чи бачиш отцю кропиву, що її маю в руці? Такої кропиви повно всюди перед печерею, в котрій спиш. А потрібна тобі тільки така і ще друга, що росте на гробах померших. Уважай: мусиш нарвати такої кропиви, хотя й вона дуже поранить твої білі руки. Коли цю кропиву потреш своїми ногами, то отримаєш повісмо, з якого мусиш потім виплести одинадцять сорочок з довгими рукавами. Кинеш ці сорочки понад одинадцять лебедів — і вони будуть врятовані. Але пам’ятай, що від початку до кінця тої роботи, хотя й би вона тривала і роками, не смієш промовити ні слова! Перше слово, яке вийде з твоїх уст, зранить серця твоїх братів, як гострий меч. Від тебе залежить їх життя…”
В основі цієї казки, як відомо, сюжет середньовічної легенди.
Сама кропива в цій казці трактується двояко – як рослина чародійок (адже збирають її в строгому магічному алгоритмі на цвинтарі) і як рослина-захист від чар (сорочки з кропиви слугують знаряддям «розчаклування» братів-лебедів.
В українських легендах також можна натрапити на мотив, що кропиву насіяв нечистий, або що на кропиву перетворюються люди-грішники, які за життя робили боляче іншим. І знов-таки, як і в казці «Дикі лебеді», є протилежне трактування – що кропива є захистом від нечисті (так, напередодні Зелених та купальських свят кропиву вішають над дверима – аби відьми до дому не близилися. Пучок кропиви кидають в непевних місцях річки перед купанням – «аби Водяник не затяг». На Васильківщині (Київська область) певним замінником купальського багаття для стрибка через нього може слугувати кущ кропиви, який також «пече» і ритуально очищує.
У болгарській традиції кропива є особливою захисною рослиною у Георгіївський (Юріївський) день. Так, вночі жінки-болгарки символічно доять вівцю, що окотилася першим ягнятком, молоко здоюють у спеціальний цебрик, прикрашений кропивою і червоними стрічками. Цей ритуал спрямований на захист худоби від негативних сил.
Якщо перейти від казково-магічної, то побутової площини знань і уявлень про властивості кропиви, то чимало господарів Гуцульщини чи Буковини пригадають таке словосполучення: «кропив’яний міх» (мішок). З цього приводу етнолог Микола Шкрібляк, за походженням – корінний горянин, пояснює: «Пригадайте вислів: «кропив'яний міх», так казали в горах на великий, широкий, робочий мішок для господарських потреб. Такі два мішки розпорювали, потім зшивали по довжині й виходила дуже міцна кропив'яна верèня - також для перенесення господарських вантажів - лабузу, сіна, буряків, капусти.., нею ж укривали й коней від дощу чи, коли вони були мокрі від роботи, аби не простудилися. А я чомусь дуже любив відпочивати влітку під сонцем на такій верені, бо наче краще відчував землю й не так парило тіло, як ліжник, зате останній гарантував лікування занедбаних простудних захворювань».
Ну і ще одна фраза з асоціаціями, також із дитинства – «Я зараз як візьму кропиву…» Зараз вона викликає суперечливі емоції у педагогів чи батьків, адже це делікатна, але все ж погроза дитині за непослух – покарання різкою, кропивою тощо були доволі поширеними в минулі десятиліття».
Фото з мережі Інтернет
В середині липня українці відзначають Кропив’яні заговини (11 липня). Це останній день, коли кропива максимально цілюща придатна до вживання у їжу, - каже народна традиція. В цей день кропивою запасаються цілими оберемками – хто на віники, хто на оберіг, хто – волосся полоскати. В деяких регіонах у цей день молодь заради жартів б’ється кропивою, аби бути здоровими.
А якщо приходить пора миття скляних банок, то чимало господинь після миття протирають банки кропивою аж до скрипу - мийний засіб природного походження.
«Притаївси, як шпак у кропиві», - жартують буковинці про людей боязливої вдачі.
А буковинки «золотого віку», які таємниці краси звикли черпати з природи, стерту в трину кропиву зберігають для полоскання волосся, аби й здорове воно було, але й аби дурні думки голови не бралися.
… Чи має ця рослина єдину семантику? Суперечливу так, єдину – ні. На те вона й кропива.
Кропива. Фото з мережі Інтернет
Джерело: CvNews
Буковинська письменниця видала книжку-портал (ФОТО) 
