Скільки їх по світах – ростовах, тель-авівах, монако і рубльовках?.. «Президентів», азарових, безіменних «піаністів» і деркачів...
Зрадників, звичайних злодіїв і заштатних акордеоністів. Тих, що крали, зраджували, блазнювали під «чєсть імєю», прищеплювали і співали нам «Мурку», яко високе мистецтво, жерли з народного столу і бризкали слиною на наше…
Тих, які ще з 90-х будували нам малоросію з новоросією, наближали війну, «как моглі», і таки привели її до нашого дому. Які нагороджували самі себе титулами та орденами і дбайливо оберігали «краснофлотскіє» проспекти та ментальні фалоси совєцьких обелісків у головах простих українців. Які святим торгували – могилами, що виявилися «пустишками», як і все московське брехливе.
Скільки їх? Тих, що з награбованим, вкраденим, а чи кісткою з барського столу, в кілька хвиль - у 2004-му, 2014-му і 2022-му - втекли у світи з нажитим «непосильною» працею. Цих «пєвіц ртом», «державотворців», придворних блазнів, «украінцев» і «прєзідєнтов», що досі «акають» - по ростовах та заморських дачах своїх зятів…
Тих, що кинули маму у вогні наодинці з руским ґвалтівником, що втекли з нашим на свої другі чи треті паспорти і громадянства. Що живуть на вкрадене і зраджене, досі булькають зі свого болота і залишаються народними, заслуженими і почесними.