Футболісти, баристи, освітяни, священники, політики та люди інших різноманітних професій нині стоять на обороні кордонів України від російської навали. Серед них звільняють території і воїни 107-ї окремої бригади територіальної оборони.

"Еспресо.Захід" розповість про історію створення бригади, її бойові подвиги та людей, які докладають надзвичайних зусиль, аби Україна залишалася незалежною.

1 березня 2018 року стало відомо, що на Буковині буде створена 107-ма окрема бригада територіальної оборони – кадроване в мирний час формування Сил територіальної оборони Збройних сил України. Нині бригада – у складі Регіонального управління "Захід" Сил ТрО.

У бригаді є 6 батальйонів, рота вогневої підтримки, інженерно-саперна рота, мінометна батарея та інші підрозділи. Командир бригади – полковник Андрій Цісак. Військовослужбовці 107-ї ОБр ТрО брали участь у захисті країни на території Сумської, Харківської, Донецької областей. Звільняли населені пункти на Ізюмському напрямку, поблизу Бахмута. 4 грудня минулого року, напередодні Дня Збройних Сил України, за мужність та героїзм військовослужбовців бригада отримала свій бойовий прапор. Військовослужбовці бригади відзначені державними нагородами.

Участь у війні проти Росії

У широкомасштабній війні воїни беруть участь із 10 березня 2022 року. Окремі батальйони бригади розпочали виконувати бойові завдання на території Харківської області. В умовах тиску величезної кількості рашистів, їхньої техніки, під постійними артилерійськими обстрілами й атаками авіації 107-ма бригада разом з іншими підрозділами ЗСУ вистояла та зупинила ворожий наступ на Слобожанщині й перейшла в контрнаступ, – писав "Урядовий кур'єр".

Зусиллями 107-ї бригади та спецпідрозділу "Альбін" було визволене, зокрема, село Велика Комишуваха. Також військові виявили 18 пунктів зберігання боєприпасів і техніки ворога. Деяку техніку захоплювали разом із полоненими. Інженерні підрозділи бригади відразу ж почали успішно розміновувати звільнені території та об’єкти критичної інфраструктури.

На Бахмутському напрямку аеророзвідка 107-ї бригади та артилерія 60-ї бригади сухопутних військ ЗСУ знищили мінометний розрахунок, вантажівку, 2 склади боєкомплектів і підбили бойову машину окупантів. Унаслідок операції ліквідували 12 рашистів, ще 40 втратили боєздатність.

Екіпажі БПЛА 107-ї бригади завжди мають нові порції вибухових "подарунків". Так, на початку листопада воїни виконали майже ювелірну роботу бойового завдання. 

"Комплексна робота двох операторів БПЛА і БТР-82А русні згорає до тла. Завдяки майстерності бійців 93 об 107-ї ОБр ТрО ЗСУ, БТР-82А палає чорним полум'ям", – писали на сторінці бригади.

Бійці із Чернівеччини регулярно беруть у полон окупантів. Радіють, бо знають, що збільшення нашого обмінного фонду дасть змогу швидше та легше повернути побратимів із неволі.

Хто воює у 107-й буковинській бригаді

У 107-й бригаді ТрО служать люди, які після повномасштабного вторгнення добровільно пішли на захист батьківщини. Молоді хлопці, заможні бізнесмени чи депутати місцевих рад – усі як один знають, до якої мети прямують. 23-річний воїн Євген із позивним Борзий у бригаду потрапив разом із побратимами з добровольчого підрозділу, який брав участь у боях за Київ. Тоді був призначений на посаду старшого бойового медика стрілецької роти. З 2018 року хлопець був частиною "азовського" руху.

"Я був націоналістом і зараз ним є. В організації було 40 людей (найстаршому – 28 років). Усі пішли служити, але так склалося, що в живих залишилась третина…" –  ділиться Борзий.

Згадує про порятунок військовослужбовця-побратима, який був на межі життя та смерті.

"Щоб витягнути одного, потрібно було залучити 6-х. Це дуже немудрий перерозподіл, але поранений боровся за життя і вирішувати за нього я не мав права. Всі, хто здійснював евакуацію пораненого, робили це з власного бажання", – розповідав Євген.

У пораненого зупинилося серце, коли його доставили до евакуаційної машини, він був за крок до смерті", – пригадує герой. Прожив врятований побратим після того обстрілу лише місяць.

Старший солдат Микола на псевдо Голова також іще дуже молодий. Йому 22 роки, він родом із Чернівців. Каже, що тримати оборону складно, бо почалися штурмові дії рашистів, але разом з побратимами протидіють московитам.

"У ворога дуже багато снарядів, живої сили. Вони не жаліють своїх, відправляють на штурми, активно працюють. А ми цьому всьому активно протидіємо. Нещодавно я за допомогою дрона закинув подаруночок прямісінько в люк БТР-а противника, після чого він разом з екіпажем відправився штурмувати лаштунки Кобзона, а слідом за ним я і квадроцикл, повний БК, направив за тим же напрямком", - розповідає Микола.

Із сараною порівнює ворога 22-річний Даня на псевдо Дракон. У цивільному житті хлопець працював баристою в Чернівцях, хоч іще з дитинства мріяв стати військовослужбовцем, як його покійний батько. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення РФ, не замислюючись ані на мить, вступив до територіальної оборони. Перебуваючи на Луганському напрямку, неодноразово відбивав із побратимами напади російської орди, яка намагалася захопити наші позиції та просунутися вглиб країни.

"На Луганському напрямку, можна сказати, ми пройшли бойове хрещення. Це дало нам змогу відчути всі реалії бою, загартуватися, зробити висновки, набратися певного бойового досвіду", – каже Даня.

Зараз він виконує обов’язки оператора БПЛА на Донеччині, знищуючи рашистів на відстані.

"Скажу, що русня тут лізе, як сарана, ніяк не можуть заспокоїтися. Та ми їм трішки крила обриваємо. Ось, нещодавно я знищив руснявих прямісінько в бліндажі внаслідок скиду гранати за допомогою БПЛА. Це мотивує", – розповідає Дракон.

Окупанти заздалегідь готували собі труни

Євгену з позивним Боб 31 рік. Він теж добровольцем записався у ТрО. Каже, що цим може бути корисним для України. 

"Перше, що спало на думку – особисто записатися в ряди військовослужбовців. Якби я міг зробити щось більше, то зробив би це!" - згадує про перші дні повномасштабного вторгнення він.

Коли чоловік перебував разом з підрозділом на Харківщині, найбільше його вразила наявність трун біля відбитих у рашистів позицій та окопів.

"Здивували труни біля окопів! Це було на Харківщині, коли ми в деяких селах очищали ворожі окопи. Виявляється, що біля окопів у багатьох місцях орки самі собі заздалегідь готували справжнісінькі труни! Таке видовище не забувається", – згадує Євген.

У цивільному житті Євген спробував себе у бізнесі – створював мережу 5D кінотеатрів та відеосимуляторів. Згодом почав працювати у сфері громадського харчування, був кухарем у кількох ресторанах, адміністратором, створював страви зі спеціального дитячого меню, корисні своєю поживністю та вітамінами. А зараз у вільну хвилину полюбляє готувати для побратимів. На Євгена вдома чекають дружина та двоє синів. Після повернення він мріє відкрити власний ресторан, можливо, навіть у військовому стилі.

Навіть після каліцтв, які спричинила війна, військові не хочуть покидати своїх побратимів і знову рвуться у бій. Пан Андрій у цивільному житті батько трьох дітей і депутат смт Берегомет. Торік отримав поранення, підірвавшись на міні, внаслідок чого в нього ампутована кінцівка. Пройшовши реабілітацію і ставши на протез, прийняв рішення продовжити нести службу.

"Знаючи, скільки загинуло наших побратимів, душа не бажала повертатись додому.  Адже поки я можу ходити, то буду допомагати тут хлопцям чим зможу. Головне – не падати духом у будь-яких ситуаціях", – зазначав Андрій з позивним Ведмідь.

Поряд із воїнами у 107-й бригаді служить і вірний товариш – пес. 

"Йому ще не обрали ім'я. Собака породи алабай прийшов до одного із підрозділів бригади – виснажений, брудний і голодний. Його пролікували, нагодували, обробили від паразитів і він упевнено несе чергування на сторожі табору наших армійців", – пишуть воїни.

Про легендарного героя 107-ї бригади зняли фільм

У вересні 2023 року в Чернівцях відбулася прем'єра документального фільму режисерки Марії Яремчук під назвою "Барс. Незакінчена справа". Легендарний воїн Валерій Краснян на псевдо Барс, який проходив військову службу в складі 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони, загинув у листопаді 2022 року під час виконання бойового завдання.

Краснян народився в селищі Глибока Чернівецької області, ще за життя "кіборг" став легендою. Кавалер орденів Данила Галицького та Народний Герой України, був одним із символів боротьби за Донецький аеропорт. Починаючи з 2014 року брав участь у боях за Щастя, Веселу Гору, Металіст, Савур-Могилу та вивозив поранених з-під Іловайська.

З початком повномасштабного російського вторгнення повернувся з-за кордону і вступив до лав Української добровольчої армії, де очолив "Роту Барса" в рідному 5-му батальйоні. Влітку 2022 року досвідчений воїн підсилив 107-му бригаду територіальної оборони, сформовану на рідній Чернівеччині. Брав участь у боях за Київ, Харків, Харківщину. Загинув 23 листопада 2022 року, підірвавшись на міні. Похований на Алеї Слави в Чернівцях.