Десять років тому просто з київського Майдану Валерій Краснян поїхав добровольцем на схід. Там обороняв Донецький аеропорт, коли бої за нього тривали 24 години на добу. На фронті отримав позивний Барс, бо тихо ходив навіть по снігу. Краснян воював в найгарячіших точках АТО і вивозив поранених з-під Іловайська. За рік — демобілізувався, а пізніше з сім’єю виїхав до Німеччини. Наприкінці 2021 року повернувся — відремонтував берці, купив зимову форму та з початком повномаштабного вторгнення з побратимами-АТОвцями обороняв Київщину. Був командиром штурмової роти.

Барс загинув у листопаді 2022 року — на Харківщині підірвався на міні, коли їхав з розвідкою на завдання. Зараз його дітям-двійнятам виповнилося по шість років. 

Суспільне Чернівці в день пам'яті захисників Донецького аеропорту розповідає як Красняна згадує дружина та побратим.

Дружина Красняна Наталія Волошина показує кітель чоловіка. На ньому більше десяти нагород. Серед них «За оборону Донецького аеропорту». Він один з «кіборгів», які билися за летовище.

Восени 2014 року Краснян записався добровольцем у батальйон "Айдар". Брав участь в боях у містах Щастя, Весела Гора, Металіст, Савур-Могила. Вивозив поранених з-під Іловайська. Згодом перейшов у Добровольчий український корпус «Правий сектр». Його рота воювала в найгарячіших точках — Пісках, Донецькому аеропорту.

Військовий та побратим Барса Анатолій Маркус, який також був в аеропорту каже, що тоді там проходив «кордон України».

«Битва за аеропорт показувала мотивацію наших добровольців. Його тримали до останнього, поки не підірвали термінали. З 17 по 21 січня 2015 року небо було цілодобово червоне — 24 години на добу вони били по нас. З 20 січня туди неможливо було заїхати, щоб евакуювати поранених. Там було пекло», — каже Маркус.

У грудні 2021 року Барс з родиною повернувся з Німеччини, де жив до того останні 2 роки. З початку лютого 2022 року він готувався до нападу Росії на Україну.

«10 лютого я віднесла його берці на ремонт. 15 лютого ми купили зимову форму. 24 лютого він взяв дозвіл суду, щоб його відпустили з-під домашнього арешту. 25 лютого він поїхав до Києва з побратимами з Чернівців», — розповідає дружина Наталія.

Спочатку Барс обороняв Київщину. Був командиром штурмової роти. Потім воював у Харківській області.

«Валерій дбав про своїх хлопців, вони для нього були, як сім’я. Він приймав відповідальні рішення, коли був командиром та не залишав своїх людей», — додає дружина.

Барс загинув 23 листопада 2022 року — на Харківщині підірвався на міні, коли їхав з розвідкою на завдання. Він був за кермом автомобіля.

«Кожного дня з дітьми ми говоримо про тата. Ми живемо з татом. Вони знають, що віг герой. Якщо навіть була якась дитяча образа, що тато їх залишив, я пояснюю, —не міг інакше. Інколи вони забувають, що тато загинув і чекають закінчення війни, щоб він повернувся додому», — каже Наталія.