Я можу спокійно розглядати обгорілих самі знаєте кого, або передивлятися відео, як невідомий добрий дрон влітає у ворожий бліндаж, або якогось самі знаєте кого.
Зціпивши зуби я можу дивитись на світлини з руйнувань від ворожих ракет — щоб не забути ані дрібниці, щоб ніколи не засумніватися в тому, що вони всі нелюди.
Але я не можу без сліз дивитися, як маленькі діти стають дорослими у 2-3-5 років, як вони зростаються з цією війною, як вона все глибше й глибше вгризається в них.
Нема їм прощення і не буде.
Діти в укритті. Фото Юлія Палійчук