24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності. Для Чернівців цей день став символом нового життя, якого прагнули покоління.
Перегляньте також:
- У Чернівцях до кінця року планують капітально відремонтувати тротуари на майже десяти вулицях
- Чернівці: від «Турецької криниці» до води «за графіком»
Передчуття змін
Наприкінці 1980-х у місті активно відроджувалося українське культурне життя: діяла «Просвіта», Народний рух України, знову з’явилися синьо-жовті прапори. Хоч вони ще не були офіційними, у серпні 1991-го їх уже виносили на площі.
«Ми з подругами намалювали прапор на шматку тканини і винесли його в центр. Ще недавно це вважалося небезпекою, а тут люди аплодували. Ми зрозуміли: настав наш шанс», — пригадує чернівчанка Марія.
24 серпня: атмосфера в місті
Коли в Києві оголосили про ухвалення Акта, у Чернівцях миттєво задзвонили церковні дзвони. На Центральній площі зібралися сотні людей: студенти, викладачі, звичайні містяни. Лунали вигуки «Слава Україні!», співали гімн.
«Ми гуртом вийшли під Резиденцію. Студенти співали, навіть ті, хто не знав слів, підхоплювали. Була така хвиля енергії, якої я більше ніколи не відчував», — згадує професор університету.
Перші рішення і символи
Чернівецька обласна рада вже в кінці серпня підтримала Акт незалежності та ухвалила рішення про використання державних символів. Над адмінбудівлями офіційно замайорів синьо-жовтий прапор. Для чернівчан це був знак: відтепер усе справді інакше.
Місто багатьох культур і одна мрія
Чернівці — місто, де переплелися українська, румунська, польська, єврейська, німецька громади. І саме незалежність України об’єднала їх у спільному прагненні жити у власній державі.
«У той день ми відчули, що Буковина — це Україна. Більше не окраїна імперії, а частина великої мрії», — кажуть очевидці.
Спадщина
День Незалежності 1991 року для Чернівців став моментом утвердження: місто, яке завжди берегло традицію свободи, нарешті відчуло її по-справжньому. І сьогодні, понад три десятиліття потому, ця пам’ять живе в серцях чернівчан як день, коли страх змінився на віру.
