Білий фургон-рефрижератор заїжджає на територію моргу. Військовослужбовці, які працюють із бюро судмедекспертизи, натягують на себе білі захисні костюми, одягають респіратори, гумові черевики і блакитні рукавички.
Перегляньте також:
Сьогодні до Києва доставили частину тіл загиблих українських військовослужбовців, яких репатріювали в рамках обміну “6000 на 6000”, про який Україна та Росія домовилися 2 червня у Стамбулі.
Ляда рефрижератора відкривається. Територією моргу розноситься запах гниття. Лід з даху рефрижератора скрапує вниз. Чоловіки в білих захисних костюмах натягують рукавиці повище.
— Хлопці, поїхали! — командує один з них і вони заходять всередину фури.
Чоловіки піднімають найближчий до них пакет, білий та брудний, і ще в рефрижераторі акуратно його відкривають. На пакеті чорним маркером позначено номер — 889 і кілька літер, які вказують або напрямок, з якого забрали тіло, або місто в Росії, де знаходиться морг, у якому це тіло перебувало.
Всередині білого пакета ― чорний, а вже в ньому рештки. Це піксельна форма впереміш із землею та плоттю, кістки, відокремлені фрагменти тіла, взуття. Слідчі фотографують усе, особливо звертаючи увагу на те, чи немає в пакеті індивідуальних речей. Вони допоможуть визначити, кому належать рештки.
До ляди рефрижератора підвозять каталку, на якій розкладають новий білий пакет. На ньому маркером дублюють “889” і клеять наліпку з новим номером для українських судмедекспертів. Рештки перекладають у чистий мішок на каталці й завозять у морг.
— Мішок не закривайте, його зараз там будуть далі оглядати, — говорить один з чоловіків.
— Наступний!
Процедура повторюється. Деякі рештки неможливо відділити від одягу. Іноді здається, що в пакеті лише фрагменти одягу й земля ― але насправді це може бути плоть, що піддалася гнійним змінам. З усіх пакетів скрапує коричнева рідина.
Слідча відділу розслідування особливо тяжких злочинів поліції Київської області Ольга Сидоренко займається справами загиблих військових, чиї тіла Україна отримує за обмінами, вже не перший рік. До 2022-го її робота стосувалася кримінальних справ. Тепер вона розслідує справи, повʼязані з військовими злочинами.
— Я долучаюсь на етапі оглядів і безпосередньо розтинів в моргах. Ми не знаємо, в яких умовах зберігалися тіла на території Росії і не знаємо, які експертизи вони проводили чи не проводили. Тому ми присвоюємо тілам унікальний ідентифікаційний номер, який супроводжує їх, допоки рештки не віднайдуть свого імені.
На деяких пакетах написані маркером прізвища, але що вони означають і чи дійсно це прізвище людини, яка лежить у пакеті, все одно має встановити ДНК-експертиза. Часом експерти знаходять серед одягу особисті речі — жетон, автоматний магазин, документи. Деякі пакети настільки легкі, що спершу здаються порожніми. Насправді в них можуть бути фрагменти тіл чи одяг.
Повний процес ідентифікації тіла може тривати більше року залежно від того, в якому стані в Україну прибуває тіло. Із деяких решток, які пролежали в моргах кілька років, дуже складно видобути ДНК для експертизи. А часом, якщо родичі бійця не здали ДНК, експертиза може не виявити співпадінь. Однак ідентифікацію проходять усі. Раніше перший заступник голови Національної поліції Максим Цуцкірідзе повідомляв, що Україні вдалося ідентифікувати 87% тіл, які росіяни повернули раніше ― до обміну “6000 на 6000”.
Загалом за цим обміном повернули 6057 тіл, повідомляв Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Аби пришвидшити процедуру ідентифікації решток, їх розподілять між різними бюро судово-медичної експертизи.
Чоловіки в білих костюмах, які розвантажують рефрижератор, роблять паузу на перекур. Вони знімають респіратори і просять журналістів припинити робити фото, щоб їхні обличчя не можна було ідентифікувати. Далі вони працюватимуть лише в костюмах і рукавичках.
Минула година після початку роботи. Рефрижератор ще наполовину повний.
