У дитячому таборі на Буковині соціально реабілітують дітей, які пережили життєві труднощі. Це сироти, діти військових чи ті, хто мешкає поблизу фронту.
Дехто живе у таборі тривалий час, інші — приїжджають з вихователями на тиждень. Суспільне Чернівці розповідає, як відбувається реабілітація.
Перегляньте також:
- Військова з Буковини отримала “Золотий хрест” від головнокомандувача ЗСУ
- Чернівецький Gerdan Theatre представив новий реліз — пісню «Туман» про жінок на війні
“Повертаємо дитинство”
Один із закладів з Миколаївщини евакуювали у табір на Буковину на початку повномасштабної війни. Олена Лурʼє — одна з виховательок. Вона розповідає, що спочатку дітей повертали до навчання, а вже згодом адаптували соціально. Часто вони мають проблеми з освітою й спілкуванням з батьками чи ровесниками.
“Ми з Первомайська і у нас, скажімо, тихо. Тому діти не перебували в такому стресі, щоб розрізняти, чи це безпека чи небезпека. У них перехід з небезпеки в безпеку – це з їхнього домашнього вогнища у нормальне соціальне середовище”, – розповідає Лурʼє.
Найважче працювати з підлітками, які вже мають життєвий досвід. Для них нове середовище видається некомфортним, бо вони звикли жити по-іншому.
За словами Олени Лурʼє, вихователі пояснюють дітям, що повертають їх у дитинство та показують інший спосіб життя. Живучи у таборі, діти починають ходити до місцевої школи. Відтак часто починають вчитися краще, а також соціалізуються через спілкування з однокласниками.
Також для дітей влаштовують майстер-класи та спортивні активності. На гуртках вони вчаться проявляти лідерство, працювати у команді та просто отримують новий досвід.
“Завдання — дати ресурс для подолання труднощів”
З дітьми у таборі працюють психологи. Проводять не лише групові заняття, а й індивідуальні консультації. Один з таких випадків памʼятає психологиня Марія Городова. Тоді до неї почала ходити дівчина, батько якої потрапив у російський полон. Її мама глибоко переживала горе, тож обовʼязки по догляду за молодшою сестрою та господарством узяла на себе 15-річна донька.
Тоді разом з психологинею працювали над тим, що дівчина ще дитина і не має бути лідером родини. Городова каже, після табору дівчина дзвонила і розповідала, що вдалося змінити не тільки своє ставлення до ситуації, а й матері.
“Тут не йдеться про корекцію поведінки, тому що за тиждень це нереально зробити. Тут мова про ресурсність. Тобто ми даємо ресурс. Ті, хто працюють у таборі, дають дітям альтернативу. Вони дають їм безумовну любов, прийняття, інше спілкування, іншу поведінку”, – каже Городова.
Найпоширеніші проблеми дітей, за словами психологині, є травми покинутості. Тоді вони стають замкнутими та невпевненими у собі. Змінити це за тиждень неможливо, проте такий досвід дає дітям поштовх для вирішення проблем.
“У мене був хлопчик, у якого батьки загинули, і він до мене ходив просто поплакати. Тому що вдома це була табуйована тема. Він не міг цим поділитись з бабусею і дідусем. І коли я вже їхала, він підійшов до мене, подякував, сказав: “Я вам дуже вдячний за те, що я мав час поговорити про своїх батьків”. Просто елементарно поговорити про батьків. І вони реально змінюються”, — розповідає психологиня.
Загалом від початку повномасштабного вторгнення у таборі реабілітували понад тисячу дітей. Серед них були сироти, діти військових та діти в складних життєвих обставинах.
За словами директора табору Ігоря Тимка, змінити минуле дітей вони не в змозі, проте можуть дати їм можливість побачити інше життя, задуматися про вибір професії та отримати новий досвід в безпечних умовах.
