Чотири роки тому, 24 лютого 2022 року, життя українців назавжди змінилося. Для багатьох буковинців той день став початком нового, страшного етапу – повномасштабної війни. Суспільне Чернівці поспілкувалося з п’ятьма людьми, щоб згадати, як вони пережили перші години вторгнення.
Для Марини Крижанівської ранок почався як завжди: вона заварила каву та переглядала стрічку соцмереж. Повідомлення про вторгнення не викликало паніки – дівчина спокійно пішла на роботу продавчинею. Магазин швидко спорожнів: полиці порожніли всього за дві години. Попри хаос навколо, Марина зберігала спокій і намагалася заспокоювати покупців. Уже наступного дня вона приєдналася до тероборони, і зараз служить на Сумщині.
Для Василя Паламарюка ранок 24 лютого теж почався звичайно: він поїхав на роботу і зайшов у магазин за хлібом. Там обговорювали війну, але чоловік спочатку не повірив. Переконавшись у серйозності ситуації через телефонний дзвінок родичу, він того ж дня долучився до одного з чернівецьких батальйонів тероборони. Спочатку Василь займався документацією та реєстрацією добровольців, а зараз воює на Лимано-Куп’янському напрямку.
Лікарка Богдана Горбан прокинулася від дзвінка колеги з повідомленням про початок війни. Весь день вона працювала у лікарні, виписувала пацієнтів, готувала місця для переселенців та поранених. Увечері приймала у себе родичів та переселенців, молилася та намагалася підтримувати спокій. Відтоді життя в хронічному стресі стало нормою, а кожен новий день – привід цінувати момент.
Марія Ковальська, проєктна менеджерка, відчула тривогу одразу: думала про евакуацію за кордон, готувала документи та гроші. Проте залишилася у Чернівцях і допомагала створювати гуманітарний штаб у Резиденції молоді. Вони організовували доставку продуктів та ліків для тих, хто приїжджав у місто. «Було відчуття втрати – ніби все життя змінюється в одну мить», – згадує Марія.
Журналістка Марія Антоняк також прокинулася з новинами про ракети в Україні. Спочатку розплакалася, але швидко взяла себе в руки заради дітей і громади. Вона організовувала комунікацію, інформувала людей, створювала загони самооборони та слідкувала, щоб паніка не охопила місто.
Для всіх цих людей 24 лютого 2022 року став початком випробування мужності та відповідальності. Хтось пішов на фронт, хтось – організовував допомогу цивільним. Попри страх і хаос, кожен зумів діяти і зберегти спокій у перші години, коли життя раптом змінилося назавжди.
