Троє підопічних Попаснянського психоневрологічного інтернату навчаються на малярів-штукатурів у будівельному ліцеї в Чернівцях. Усім понад 40 років й половину свого життя вони прожили в інтернаті та не мали можливості соціалізуватися.
У ліцеї є спецгрупа для людей з інвалідністю. Більшість учнів там – підлітки, а підопічні інтернату вчаться на рівні з ними. Деякі навички опановують за допомогою віртуальної реальності, втім, є й практика. Так за два роки більшість чоловіків зможуть здобути свою першу професію. Як відбувається навчання – у матеріалі Суспільне Чернівці.
Здобувають фах, аби самостійно заробляти
Андрій Цой став підопічним Попаснянського психоневрологічного інтернату у 19 років. Цей заклад через початок повномасштабного вторгнення евакуювали з Донеччини на Буковину. Зараз чоловіку – 44, він родом з Луганська, де у нього залишилося житло. Професію маляра-штукатура, яку нині здобуває у будівельному ліцеї, вважає актуальною.
“Вчимося правильно поводитися з інструментами, впорядковувати своє робоче місце, замішувати та накидувати розчин. Треба два роки вчитися, щоб бути маляром третього розряду та штукатуром четвертого. Надіюся, що війна закінчиться, бо хочу повернутися на Батьківщину. У мене в Луганську свій будинок. Треба ж десь жити, ремонт там зробити”, — каже Андрій.
Іншому підопічному інтернату Дмитрові Кравчуку зараз 45 років й він з дитинства має інвалідність. Для нього професія маляра-штукатура стане першим фахом. Каже, що його дід теж мав такий фах і сам побудував хату, а чоловік за цим спостерігав. Водночас розповідає, що найбільше йому подобається шпаклювати.
Третій підопічний Попаснянського інтернату — 40-річний Олександр Мороз. Увесь вільний час чоловік в’яже. Каже, що раніше ніде не працював, а навчався тільки у вечірній школі в Попасній. Після опанування першої професії хоче знайти роботу.
Щоб могли соціалізувалися й бути самостійними
Щоб дати можливість своїм підопічним соціалізуватися та згодом заробляти на життя, працівники інтернату шукали навчальні заклади в Чернівцях, де вони могли б здобути фахову освіту. За словами фахівчині із соціальної роботи закладу Юлії Бачук, знайти такий заклад було складно, бо не всюди є інклюзивні групи.
“Наш заклад – це стаціонарна установа для людей з ментальними порушеннями. У всіх є перша і друга групи інвалідності”, — каже Бачук.
Для будівельного ліцею це перші дорослі студенти, каже директорка Наталія Луговська. Попри те, що спецгрупа для випускників спецшкіл та інтернатів працює в закладі майже 40 років, раніше в ній навчалися тільки підлітки.
“Ми довго спілкувалися з керівником і з підопічними інтернату. Це дорослі чоловіки, їм уже за 40 років, але вони молоді духом і ми вирішили, що їм потрібно соціалізуватися, набувати практичних навичок для роботи”, — говорить директорка.
Керівник та майстер спецгрупи Богдан Войцицький каже, спершу хвилювався, як дорослі спілкуватимуться з іншими студентами. Однак вони з першого дня порозумілися.
“Я одразу побачив їхню віддачу – що від дорослих, що від малих. Вони одразу подружилися, створили ось таку гарну команду”, — говорить майстер виробничого навчання будівельного ліцею Богдан Войцицький.
Студентам викладають теорію та проводять виробниче навчання. Для кращого опанування навичок використовують також VR-окуляри.
“Вони занурюються у віртуальний будівельний майданчик, на підприємство, де можуть виконувати різні роботи саме за спеціальністю будівництва. Вони можуть утеплювати фасади, ставити плитку чи сантехніку. Також там є вступний інструктаж з охорони праці”, — каже Богдан Войцицький.
У гуртожитку стали більш самостійними
З понеділка до п’ятниці підопічні з інтернату проживають у гуртожитку на території ліцею, а на вихідні їх забирають до Красноїльська, де тимчасово розмістився Попаснянський інтернат, каже фахівчиня із соціальної роботи закладу Юлія Бачук.
“За три місяці вони взагалі помінялися: у нашому закладі немає змоги самим готувати – це робили для них. Зараз вони самі можуть приготувати їжу, самостійно сходити в магазин та визначити, що їм потрібно. Стали дуже самостійними”, — говорить Юлія Бачук.
За словами Наталії Луговської, підопічні психоневрологічного інтернату навчаються в ліцеї за спрощеною програмою. Тривалість такого навчання — два роки.
“Більше практики й менше теорії, хоча вони протягом двох навчальних років опановують і теоретичний матеріал, технологію та матеріалознавство. Щоб надалі могли працювати практично, розумілися в матеріалах, інструментах, сучасних технологіях”, — говорить Луговська.
Ще під час навчання студенти проходять виробничу практику на підприємствах. А після отримання фаху ліцей допоможе їм знайти роботу, каже директорка.
