Ще задовго до початку січня по всій Україні починає пахнути святом. У вікнах з’являються гірлянди, на вулицях — вертепи, у домівках — запах куті й узвару. Для українців Різдво — це не просто дата в календарі. Це мить, коли серце кожного наповнюється теплом, коли хочеться бути поруч із близькими, співати колядки й вірити в добро.
Багато років українці святкували Різдво 7 січня. Саме тоді, за «старим» стилем, тобто за юліанським календарем, наставало 25 грудня. Такий спосіб рахувати час прийшов до нас ще з давніх церковних традицій і зберігався століттями.
Навіть у радянські часи, коли святкування Різдва було заборонене, українські родини потайки збиралися на Святу вечерю. Господиня ставила на стіл 12 пісних страв, діти чекали, коли з’явиться перша зірка, а десь далеко, у темряві зимової ночі, лунав перший голос колядника:
Перегляньте також:
- Який розклад різдвяних богослужінь у храмах Чернівців
- Коли у храмах Чернівців проводитимуть різдвяні богослужіння (РОЗКЛАД)
«Нова радість стала…»
Різдво тоді було більше, ніж просто свято — це був спосіб зберегти віру і свою Україну.
Але світ живе за іншим ритмом. У більшості країн Різдво святкують 25 грудня. Це — григоріанський календар, який точніше відображає рух Землі навколо Сонця. І різниця між обома календарями поступово зросла аж до 13 днів.
Для українців це означало просту річ: коли Європа ходила на різдвяні ярмарки й прикрашала ялинки 25 грудня, у нас була ще глибока зима без святкового настрою. Ми лише готувалися до Нового року, а потім уже чекали 7 січня.
З роками все більше українців почали замислюватися: а чому ми маємо відзначати Різдво не тоді, коли весь світ?
Особливо ці розмови посилилися після початку війни — адже старий календар символічно пов’язаний із Москвою, яка зберегла святкування 7 січня. І все більше людей хотіли відірватися від цього впливу.
І от настав історичний момент. У 2023 році і Православна церква України, і Українська Греко-католицька церква вирішили перейти на новий стиль — святкувати Різдво 25 грудня.
Держава підтримала це рішення: Верховна Рада зробила 25 грудня офіційним вихідним днем, а 7 січня — звичайним робочим.
Так Україна вперше за багато років святкувала Різдво разом із більшістю християн світу. І для багатьох цей день став по-справжньому символічним — знаком єдності з Європою, з новими традиціями, але при цьому зберігаючи все українське серцем.
А як тепер святкують?
Насправді — так само, тільки трохи раніше. У багатьох родин не змінилося жодної традиції. На Святвечір і далі готують кутю, вареники, голубці, борщ із вушками, рибку й узвар. У хаті стоїть дідух — стародавній символ родинного затишку. Коли за вікном засвічується перша зірка, усі сідають до столу, згадують померлих рідних, дякують за прожитий рік і просять миру та добра.
А потім із-за дверей чути веселий сміх і стукіт. Це — колядники! Зірка, кожухи, паперові ангели, дитячі голоси:
«Добрий вечір тобі, пане господарю!»
І враз хата наповнюється світлом, піснею, святковим духом.
Перехід на 25 грудня — не лише про дату у календарі. Це про вибір — бути ближче до світу, але водночас залишатися собою. Українці не втратили жодної різдвяної традиції, навпаки — здобули ще один привід пишатися ними.
Тепер ми святкуємо одночасно з Європою, але співаємо свої колядки, варимо свою кутю, тримаємо у серці своє Різдво.
