До 55-ї річниці першого виконання легендарних пісень “Червона рута” та “Водограй” на Театральній площі Чернівців ожила історія. Сьогодні тут реконструювали події 13 вересня 1970 року та показали сотням глядачів, як все відбувалося за кулісами.
На Театральну площу один за одним почали сходитися люди. Звідусіль лунали пісні Володимира Івасюка, пише molbuk.ua.
Перегляньте також:
- Що таке «Нова Аврора» та якими можуть стати околиці центру Чернівців
- Прокуратура вимагає охоронний договір для пам’ятки архітектури в Чернівцях
У центрі площі, на одній із клумб – велетенська імпровізована червона рута, а навколо неї – сцена.
У самому серці міста зібралося понад три сотні людей. Всі захоплено обговорювали свої очікування від анонсованого театрального концерту.
Музика змінює темп. Присутні зрозуміли – початок. Усі затамували подих.
Під’їжджає білий автобус з написом “Телебачення”. З нього вибігає меткий режисер Василь Стріхович. Він роздає всім вказівки та майстерно керує процесом.
І тут з’являються вони – головні герої, Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова. Прямий ефір і початок. Лунає “Червона рута”. Володимир та Олена, взявшись за руки, крокують до сцени, а оператори покроково їх супроводжують.
Натовп зривається оплесками, всі в захваті від майстерності акторів та схожості імпровізованого зі старими світлинами.
Після виконання “Червоної рути” концерт продовжився, адже Чернівецька обласна філармонія організувала повну програму “Камертону доброго настрою” через 55 років, проте – наживо. Хоча й сьогодні з Театральної площі вели прямий ефір.
Одна з учасниць “Смерічки” Зоя Якубовська (Маслова) згадує, що вперше побачила Володимира Івасюка на телебаченні, коли вони записували свої пісні.
“Я в “Смерічці” була з 9 класу. Спершу ми співали тільки пісні Левка Дудковського, нашого керівника ансамблю. Згодом і пісні самого Івасюка. Перша його пісня, яку ми заспівали, була “Я піду в далекі гори”. Вона нам так вдало вийшла, і ми її так полюбили. Івасюкові теж сподобався наш стиль.
І вже коли Володимир з Левком у тандемі створювали пісні, то це був якийсь симбіоз двох великих фанатів, дуже талановитих, надзвичайно талановитих, адже на той час Івасюк ще не був професіоналом – він навчався в медінституті. А коли відбувалося це дійство тут, на Театральній площі, то весь медінститут зібрався. Вже ні пари, нічого їх не цікавило – усі визирали з вікон. А людей було так багато, що ніде було й штовхнутися”, – пригадує пані Зоя.
З Театральної площі лунали не лише пісні Володимира Івасюка, але й сучасні українські хіти.
