Пам’ятаю, як наприкінці 80-х «Слава Україні!» поверталося. Як його панічно, мов урагану, боялися по райкомах і обкомах компартійні товариші та як воно з криївок 40-х і 50-х у переддень відновлення українцями своєї Незалежності набирало нового змісту.

Кажуть, ніби ми втомилися – захищатися і боронити своє. Я не втомився - на мою втому дуже чекає путін. Кажуть, ніби нас на своїй землі тримають заложниками - у світи не пускають… Я себе заложником вдома не відчуваю.

Затасканий руский маразм про «спорт внє палітікі» несподівано отримав нових прихильників. Ну, не те, щоб аж надто нових.

Ми з братом дуже любили його – найліпше Різдво нашого дитинства. Я – то найбільше пору, коли йшло до Вечері, і мама з бабою Ганною ще щось доробляли на кухні.

Здрастуй, родом зі свободи! З «Червоної рути» 1989-го, з мітингів на межі 80-90-х, де нас так натхненно розганяли совєцькі міліціянти дивними тоді для нас, молодих, гумовими кийками. І, звісно, з 1991-го, здрастуй, коли відновлювали Незалежність.

Пам’ятаю, що ти сказав у перший день, 24 лютого: «Буде тяжко, але ми встоїмо. Бліцкригу у росіян не вийшло. Вмиються власною кров’ю!». Сказав - як відрізав, хоч дуже скупий на слова.

21 вересня президент США Джо Байден виступив із сильною промовою під час 77-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку.

Ми скучили за добрими звістками. За перемогами скучили. І коли вони прийшли, солодкі та п’янкі, - трохи впали в ейфорію.

Нині - півроку війни на мою 31-у Незалежність. Відстань між 24-м і 24-м. Мені байдуже, чи вони були готові. Не байдуже, що ми були готові, прості українці - боронити свою землю, свою Незалежність.

Його перша війна трапилася 800 літ потому, як князя не стало. І бився він з того іншого світу не з в’ятичами і білими хорватами, не з булгарами та печенігами.

Боріс, я зараз читаю твого Черчилля - твій «Фактор Черчилля» про те, «як одна людина змінила історію».

Наша писанка трохи надтріснула. Але жива. Вони вбивають її вже 60-й день. Як вбивали до того вісім років. І перед тим ще 360 літ убивали. А вона - нерозстрільна. В нашій писанці вони шукали легку перемогу. Знайшли свою смерть.

На росії винайшли новий вид зброї – «самовозгарающєєся» крейсери. Фест моцна вафен – «самовозгараєт», самопідривається і самотоне. «Нєпобєдімая і лєгєндарная» уже застосувала новий «аналоговнєт» у Чорному морі за 80 морських миль від Одеси.

Благовіщення. Несподіване, як цьогорічна весна. Як її бузьки - вже давно прилетіли, а ти й не помітив. Мабуть, тому, що раптом виявилося: усе, що в житті тобі треба, можна спакувати у рюкзак. Тривожний - той, що під дверима. Лютневий іще, 24-го.