Ми скучили за добрими звістками. За перемогами скучили. І коли вони прийшли, солодкі та п’янкі, - трохи впали в ейфорію.

Нині - півроку війни на мою 31-у Незалежність. Відстань між 24-м і 24-м. Мені байдуже, чи вони були готові. Не байдуже, що ми були готові, прості українці - боронити свою землю, свою Незалежність.

Його перша війна трапилася 800 літ потому, як князя не стало. І бився він з того іншого світу не з в’ятичами і білими хорватами, не з булгарами та печенігами.

Боріс, я зараз читаю твого Черчилля - твій «Фактор Черчилля» про те, «як одна людина змінила історію».

Наша писанка трохи надтріснула. Але жива. Вони вбивають її вже 60-й день. Як вбивали до того вісім років. І перед тим ще 360 літ убивали. А вона - нерозстрільна. В нашій писанці вони шукали легку перемогу. Знайшли свою смерть.

На росії винайшли новий вид зброї – «самовозгарающєєся» крейсери. Фест моцна вафен – «самовозгараєт», самопідривається і самотоне. «Нєпобєдімая і лєгєндарная» уже застосувала новий «аналоговнєт» у Чорному морі за 80 морських миль від Одеси.

Благовіщення. Несподіване, як цьогорічна весна. Як її бузьки - вже давно прилетіли, а ти й не помітив. Мабуть, тому, що раптом виявилося: усе, що в житті тобі треба, можна спакувати у рюкзак. Тривожний - той, що під дверима. Лютневий іще, 24-го.