Через повномасштабне російське вторгнення в Україні триває загальна мобілізація, яка з початку жовтня зазнала чергових нововведень.

У чернівецьких медіа майже відсутні замовні матеріали. Втім у новини просочилася політична джинса від партії “Удар” та Юлії Тимошенко. Про це свідчать дані чергового моніторингу, проведеного з 2 по 6 вересня 2024 року Інститутом масової інформації.

Чернівецькі медіа активно висвітлюють тему мобілізації, інформують населення про законодавчі аспекти, незаконний перетин кордону та мотивуючі історії про військовослужбовців. Часто тема мобілізації висвітлюється в нейтральному тоні.

Побувавши у дністровських селах Нагоряни, Бузовиця, Комарове, Ломачинці, етнограф та публіцист О.Афанасьєв-Чужбинський у книжці «Нариси Дністра» залюблено напише: «Села і селища на дністровському узбережжі повсюди вражають красою розташування...»

Майже два з половиною роки тому команда медійників інформаційного новинного сайту міста Слов'янськ “6262” вимушена була залишити рідне місто та виїхати з Донеччини до Чернівців. Повномасштабне російське вторгнення не залишало вибору.

Попри те, що на календарі літо, потужностей сонячної енергетики не вистачає, щоб компенсувати втрачене через російську агресію безперебійне електропостачання.

Востаннє ми говорили на мій день народження. Я знав, що він подзвонить. Він завжди дзвонив. І ми завжди мали про що говорити. Довго. Настільки, що аж не помічали час.

Тогди ти мені перший раз дала в руки писачок. Коли самій дрижєли руки – того мусіла передати внучці узір. А зараз я тобі вперше кажу на «ти», бо ти – в іншому вимірі, ти душа-берегиня.

До нього мене привів тато. Спочатку завдяки телевізору. Як пристрасний вболівальник, він усіх з того легендарного «Динамо» називав «лебедиками». Тож перший раз Фоменко прийшов до мене «лебедиком».

Мабуть, багато хто чув містичні і страхітливі перекази про місця, де може «ймити блуд». Мається на увазі неусвідомлений стан, коли людину водить невідома їй сила і всіляко збиває з дороги.

Є такі фото, які за давністю можна уже викладати, оскільки тих будинків, вулиць і селищ уже не існує.

Глянула фрагмент інтервʼю Христини Соловій у Маші Єфросиніної, де була суперечка про мову.

З початку повномасштабного вторгнення донати та закриття зборів для військовослужбовців стали невіддільною складовою життя українців. Та з кожним днем великої війни прохання про підтримку важливих зборів зросли в тисячі разів.

Мабуть, багатьом відомий вислів: «Та їх і зі свічкою не знайти»,або «вдень зі свічкою». І можна би сприймати цей вислів лише в тому сенсі, що свічка освітлює, а отже – показує оку де є що, якби не деякі цікаві свідчення, записані на Буковині.

Я можу спокійно розглядати обгорілих самі знаєте кого, або передивлятися відео, як невідомий добрий дрон влітає у ворожий бліндаж, або якогось самі знаєте кого.