З 1 липня в Україні розпочав роботу новий ринок електроенергії, в основу якого покладена європейська модель, що ефективно працює в Угорщині, Словаччині, Чехії, Німеччині, Франції, Країнах Балтики та Скандинавії.

Впровадження новацій було досить складним, і сьогодні існує низка неврегульованих питань та спірних моментів.

Однак, беззаперечним є факт - нова модель ринку покликана створити в Україні здорове конкурентне середовище для всіх учасників енергетичного процесу.

В рамках спецпроекту ми продовжуємо розповідати про особливості функціонування нового ринку і сьогодні поговоримо про те, як відтепер формується ціна на електроенергію.

Хто встановлював ціну раніше

До 1 липня в Україні діяла модель ринку електричної енергії "Енергетичний пул": всі генеруючі компанії продавали електроенергію єдиному Державному підприємству "Енергоринок" за встановленими державою тарифами за алгоритмом "витрати+".

Постачальники (зазвичай, обленерго) могли купувати електроенергію тільки у цього ж ДП "Енергоринок" за однаковими для всіх цінами, що розраховувались згідно встановленої методики.

Система була недосконалою через те, що ціна визначалась не ринком (тобто балансом між пропозицією та попитом), а штучно, державою, через єдиного регулятора — НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Як визначається ціна зараз

Одразу зазначимо: споживачі-фізичні особи в новій моделі ринку захищені державою. НКРЕКП разом з Урядом встановили механізм, завдяки якому постачальники, що відділились від обленерго, мають поставляти електричну енергію населенню за тарифами, що діяли в Україні раніше (незважаючи на те, що такі тарифи є нижчими собівартості).

Водночас фізособи можуть самостійно обрати постачальника, щоправда, вже за значно вищими, ринковими тарифами.

Для юридичних осіб діють ринкові механізми, а ціна залежить від декількох факторів: обсягів споживання, графіків оплати та платіжної дисципліни, графіку споживання протягом доби.

Крім того, постачальник може запропонувати кожному споживачеві індивідуальні умови для співробітництва з урахуванням специфіки такого клієнта. 

Сьогодні в умовах щойно реформованого ринку постачальники зазвичай не пропонують фіксовані ціни на електричну енергію, а укладають договори з прив'язкою ціни на електроенергію до оптових цін на електроенергетичних біржах, яка має три складові:

• ціна на біржі, яка формується за ринковими правилами та виступає як собівартість електроенергії, інформацію про яку можливо перевірити на сайті біржі;

• маржа постачальника, тобто премія, яку постачальник хоче отримати за свої послуги.

• надбавка за балансування - сума, яку сплатить споживач  у разі відхилення фактичних обсягів від прогнозованих, погоджених з постачальником. Існування цієї складової викликане появою балансуючого ринку як складової частини нового ринку. Наприклад, споживачі спожили електроенергії більше, ніж вказали у попередній заявці. У такому випадку постачальнику необхідно "докупити" додатковий обсяг на так званому ринку небалансів за цінами, що вище ринкових. Тобто фактично ціна використаної енергії буде вищою, ніж планувалось раніше. Якщо навпаки, споживач використає енергії менше, ніж планував, то постачальник залишки невикористаної енергії зможе продати на тому ж ринку небалансів.

Тут з’являється ще один важливий момент: якщо підприємство має системи погодинного обліку електроенергії (АСКОЕ або ЛУЗОД), тобто є споживачем так званої категорії "А", то воно має можливість впливати на вартість електроенергії щодня.

Такі системи погодинно фіксують реальні обсяги споживаної електроенергії конкретного споживача та щоденно відправляють дані до операторів системи.

У такому випадку вартість електроенергії залежить від графіку споживання протягом доби: наприклад, вночі електроенергія буде коштувати дешевше.

Тому для підприємств з переважно нічним або цілодобовим графіком роботи вартість електроенергії буде значно нижчою.

Також на ціну електричної енергії споживачів категорії "А" будуть впливати відхилення попередньо замовлених обсягів від фактично спожитих, а не усереднених по області. 

Підприємства без систем АСКОЕ або ЛУЗОД, тобто споживачі категорії "Б", закуповують електроенергію переважно з денним навантаженням, тобто навантаженням, коли електроенергія дорога.  

Також на кінцеву вартість електроенергії для будь якого підприємства впливатимуть два регульованих державою тарифи: тариф на передачу електричної енергії (єдиний для всієї країни, спрямований на обслуговування магістральних  мереж Укренерго), та тариф на розподіл електричної енергії (задля обслуговування регіональних мереж), що встановлюється державою окремо для кожного обленерго. 

Новий ринок електроенергії дає споживачам можливість обирати постачальника з оптимальними для такого споживача умовами, а також, за наявності систем погодинного обліку, економічно мотивує чітко прогнозувати власне споживання та переносити споживання з денних годин на нічні, відходячи від моделі середніх у енергосистемі показників на користь персональних для кожного підприємства.

За матеріалами "Європейської правди"