Найбільша трагедія XX століття та її український вимір
8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Це державне свято було офіційно встановлене у 2023 році як частина європейської традиції вшанування загиблих у найкривавішому конфлікті в історії людства.
Для українців ця дата — не про тріумфальне “можем повторить”, а про пам’ять, скорботу та усвідомлення страшної ціни війни. Саме 8 травня 1945 року нацистська Німеччина підписала акт капітуляції, що стало символом завершення боротьби з нацизмом у Європі.
Водночас для України Друга світова війна стала не лише глобальною трагедією, а й подією, яка визначила сучасні кордони держави та значною мірою сформувала українську політичну реальність.
Друга світова війна: найбільший конфлікт в історії людства
Друга світова війна стала наймасштабнішою та найруйнівнішою війною XX століття. Її причинами були агресивна політика нацистської Німеччини на чолі з Адольфом Гітлером, ідеологія расової переваги, реваншизм після Першої світової війни, економічна криза 1930-х років та політика умиротворення агресора з боку європейських держав.
Одним із ключових факторів став пакт Молотова–Ріббентропа 1939 року — договір між нацистською Німеччиною та СРСР, який фактично поділив Східну Європу на сфери впливу між Гітлером і Сталіним.
Війна тривала шість років, охопила більшість країн світу та забрала життя від 70 до 85 мільйонів людей — приблизно 3% населення планети на той час. Формально вона завершилася 2 вересня 1945 року після капітуляції Японії, союзниці Німеччини.
Україна перед війною: розділена між кількома державами
На початку Другої світової війни Україна не була незалежною державою. Українські землі залишалися поділеними між різними країнами.
Галичина та Волинь входили до складу Польщі, Закарпаття — Чехословаччини, Буковина й Бессарабія — Румунії. Центральна, східна та південна частини України перебували у складі Радянського Союзу як Українська РСР.
Такий поділ став наслідком поразки українських визвольних змагань початку XX століття, Першої світової війни та низки конфліктів у Східній Європі.
Через це українці опинилися по різні боки фронту та були змушені воювати у складі армій різних держав. Частина українців служила у Червоній армії, інші — у польському війську, деякі опинилися у формуваннях, створених Німеччиною.
Саме в роки війни виникла Українська повстанська армія (УПА), яка вела боротьбу за незалежну українську державу та воювала як проти нацистського, так і проти радянського режимів.
Для України війна почалася у 1939 році
Радянська історіографія десятиліттями нав’язувала тезу, що війна для України почалася 22 червня 1941 року — у день нападу Німеччини на СРСР.
Однак насправді українці стали учасниками Другої світової вже 1 вересня 1939 року, коли нацистська Німеччина атакувала Польщу. На той момент Західна Україна входила до складу польської держави, тому бойові дії одразу зачепили українські землі.
Після початку німецько-радянської війни у 1941 році територія України стала одним із головних театрів бойових дій. Тут відбулися одні з наймасштабніших битв Східного фронту — битва за Київ, Харківські операції, бої за Донбас, форсування Дніпра, Корсунь-Шевченківська операція та інші.
У 1941–1944 роках практично вся територія УРСР перебувала під нацистською окупацією.
Колосальні людські втрати та руйнування
Україна стала однією з найбільш постраждалих країн Другої світової війни.
За різними оцінками, загальні втрати українців становили від 8 до 14 мільйонів людей — військових і цивільних. Це приблизно п’ята частина довоєнного населення.
Серед загиблих:
- мільйони мирних жителів;
- військовослужбовці різних армій;
- близько 1,5 мільйона українських євреїв, убитих під час Голокосту;
- жертви каральних операцій, депортацій та примусових робіт.
Понад 2 мільйони українців були вивезені до Німеччини як остарбайтери.
Масштаби руйнувань також були катастрофічними. Знищено або пошкоджено майже тисячу міст і десятки тисяч сіл, сотні підприємств, шкіл, лікарень та об’єктів інфраструктури. Частина українських сіл була спалена разом із мешканцями.
Після війни українські землі вперше опинилися в межах однієї держави
Попри страшні втрати, після завершення війни відбулася подія, що мала величезне історичне значення для України.
Уперше за багато століть майже всі українські етнічні землі були об’єднані в межах одного державного утворення — Української РСР.
До УРСР увійшли західноукраїнські землі, Закарпаття, Північна Буковина та частина Бессарабії. Саме тоді сформувалися кордони, які пізніше успадкувала незалежна Україна після розпаду СРСР у 1991 році.
Водночас це об’єднання відбулося в межах радянської тоталітарної системи — з репресіями, депортаціями та політичним контролем Москви.
Іронія історії: сьогодні Україна воює за ті самі кордони
Сучасна російсько-українська війна створює історичний парадокс.
Сьогодні Україна захищає міжнародно визнані кордони, які сформувалися після Другої світової війни та були закріплені в радянський період. Саме ці кордони Росія офіційно визнавала після розпаду СРСР.
Однак тепер Кремль намагається їх зруйнувати силою, використовуючи методи, що дедалі більше нагадують практики імперської агресії XX століття.
Тому для українців сучасна війна — це не лише боротьба за території. Це боротьба за право на власну державу, пам’ять, історію та майбутнє.
Пам’ять замість культу війни
Українське суспільство дедалі більше відходить від радянського культу “великої перемоги”, який десятиліттями використовувався як інструмент пропаганди.
Сьогодні акцент робиться не на мілітарному пафосі, а на людських долях, трагедіях цивільного населення та усвідомленні того, наскільки дорого українцям коштували війни імперій.
8 травня — це день пам’яті про мільйони українців, які загинули у боротьбі проти нацизму, день вшанування жертв Другої світової війни та нагадування про ціну свободи.
І водночас — нагадування, що боротьба за незалежність України триває й сьогодні.
Пам’ятаймо тих, хто загинув тоді, і підтримуймо тих, хто захищає Україну зараз через перевірені волонтерські та державні ініціативи.
