Літня пора традиційно є скупою на події. Проте цьогорічне літо вже вражає своєю динамікою. Світ поступово входить у нову фазу глобального протистояння.  Третя світова війна, війна на виснаження або ж війна ресурсів і стійкості набирає нових обертів.

Усе частіше лунають думки про нові потенційні зони конфлікти та про можливе використання ядерної зброї.

Кремлівський збирач земель лякає тим, що, буцімто, вони «ще по-справжньому не воювали». Цим він, з одного боку, у стилі пітерських підворіть намагається змусити Україну до миру.  А, з іншого, воліє все ще зберегти власне обличчя. Дарма, що воно вже давно позбавлене чого-небудь людського.  

Війна (Ірпінь). Фото Максим Кияк

Вчергове, немов путін із табакерки, заявили про себе і давні кремлівські консерви. То колишній канцлер Німеччини Герхард Шрьодер звинувачує Україну у війні. То президент-втікач Віктор Янукович раптом заявляє, що «знає, якими мають бути наступні кроки, дії та рішення, які допоможуть досягти миру шляхом взаємних поступок». Зрештою, не відстає і Дональд Трамп, який упевнений, що за його президентства повномасштабної війни росії проти України ніколи не було би.

Важкі часи очікують і на канцлера Німеччини Олафа Шольца, політичне майбутнє якого може бути під великим питанням після скандалу з вечіркою. Зрештою, невизначеною є ситуація і щодо майбутнього Прем`єр-міністра Великої Британії після болючої, але неминучої відставки великого друга України Бориса Джонсона. Схоже, що із замахом на колишнього Прем`єр-міністра Японії Сіндзо Абе, на жаль, повертаються і часи політичних вбивств.

Світова шахівниця продовжує зазнавати суттєвого переформатування. Держсекретар США Ентоні Блінкен протягом кількагодинної телефонної розмови з міністром закордонних справ КНР намагається  якщо не перетворити Китай на союзника, то, бодай, не мати у його особі ворога. У той же час Джозеф Байден прямує на Близький Схід вести непрості перемовини з керівництвом Саудівської Аравії. Президент росії наступного тижня прямує до Ірану та проводить постійні телефонні розмови з турецьким лідером Реджепом Ердоганом. Останній, у свою чергу, відчуває власну значущість після поступок щодо членства у НАТО Швеції та Фінляндії. Поступовий перехід від цінностей до втоми від війни і, зрештою, до егоїзму супроводжуватиме світовий поступ упродовж найближчого часу.   

На щастя, на фоні не надто втішних перспектив непоодинокими є  і окремі випадки сміливості. Так, Казахстан врешті експортуватиме нафту в обхід Росії. Або ж, до прикладу, невеличка, але безстрашна Литва розширила список обмежень на транзит товарів у російський Калінінград. А лауреат Нобелівської премії миру, колишній президент Польщі Лех Валенса взагалі закликав скоротити населення росії до 50 мільйонів людей і підтримати поневолені нею народи. Оптимізму додає і головування дружньої Чехії у Європейському Союзі, для якої тема війни проти України буде серед пріоритетів.

Але не варто впадати в ілюзію та радіти променям літнього сонця. Попереду на світ очікує ще чимало, а ставки лише підвищуватимуться. Після важкого літа буде виснажлива осінь. Відтак, Україні будь-що потрібно залишатися бронежилетом західного світу та його цінностей і перетворюватися на східноєвропейський Ізраїль.