Іноді все, що мене дивує цими бентежними днями – як дивно, дивовижно і закономірно ми всі опиняємось там і тоді, де мали би перетнутися. Перетнутись дорогами, стежками, перелазами – опиняємось разом в якийсь-таки день у якомусь місці-таки.
Тоді починається магія – дружби, любові, довіри і взаємного вивчення, взаємопроникнення, поваги і спільної дії. Як із різних світів ми, буває, розходимось в одній точці часу і простору – півгодини туди, п’ятнадцять сюди і нікого-нікого на тому самому місці уже б не було.
Перегляньте також:
- Палив релейну шафу та фіксував на відео будівлю СБУ: у Чернівцях судили військового, якого завербували для диверсій
- У Чернівцях планують відремонтувати завулок за понад 1,3 млн грн
Так приходимо вчасно і вчасно ідемо, коли смерть не встигає за нами, коли день, три години чи двадцять чотири хвилини по тому якогось звичного тобі місця уже не існує. І добре, якщо тільки місця.
Скільки фото ти маєш із тих, де в щасливому кадрі вже ніхто не лишився живий? Всі сміються ось там і тоді – всі кепкують, як діти, поправляють панамки, беруть гарно зброю до рук і всідаються трохи щільніше плече до плеча у кузові стареньких пікапів дорогами до війни.
Побратими. Фото Ukrainian Military Pages
