Майже 120 років тому у Чернівцях відкрили театр, який згодом назвали на честь Ольги Кобилянської. Водночас прем’єра вистави українською мовою відбулася через понад 35 років. Театр перебував під німецькою, румунською та радянською владами, а саму будівлю капітально реставрували тільки раз.
До Міжнародного дня театру Суспільне Чернівці запитало в чернівецького гіда пана Ярка Адамчука про те, яким був перший міський театр, чи справді реставрація будівлі драмтеатру тривала довше за будівництво та як на фасаді опинився бюст Пушкіна.
Перегляньте також:
- У Чернівцях планують відремонтувати завулок за понад 1,3 млн грн
- У Чернівцях під час перевірки харчоблоків дитячих садочків у холодильниках знайшли пиво
Перший театр був дерев’яним
До 1876 року театральні вистави у Чернівцях показували просто неба у парку або в концертних залах готелів. Тоді у місті звели будівлю спеціально для театру. Вона була розташована у районі міської поліклініки №1 на вулиці Шкільній.
Втім, цей театр був дерев’яним, й у 1904 році його закрили з міркувань пожежної безпеки. Деякий час у будівлі був Робітничий дім, а в румунський період її знесли.
Про те, що Чернівці потребують професійного кам’яного театру з правильною акустикою, освітленням та оздобленням, містяни говорили ще до закриття дерев’яного. Нова будівля мала також відповідати вимогам часу та європейським тенденціям.
Тоді місто замовило проєкт у престижного архітектурного бюро “Фельнер & Гельмер”. Попри те, що проєкт був готовий у травні 1902 року, місто змогло викупити його через два роки, коли взагалі залишилося без театру.
За цей час в місті Фюрт у Німеччині встигли збудувати театр за цим ж проєктом, який називають близнюком драмтеатру у Чернівцях.
“Лісова пісня” – прем’єра вистави українською мовою
Спершу у театрі виступали переважно приїжджі колективи з Європи. Місцева театральна трупа з’явилася, коли Буковина увійшла до складу УРСР, – третина трупи була місцевими жителями. Наприкінці 1940 року до міста переїхав Харківський театр революції з художнім керівником Іваном Юхименком.
Саме він у січні наступного року презентував прем’єру “Лісової пісні” за твором Лесі Українки й цим відкрив театральний сезон у Чернівцях. Роль Лукаша тоді зіграв наставник Івана Миколайчука Петро Міхневич.
Водночас невідомо, чи ставили у театрі вистави українською мовою до 1941 року. Влітку того ж року театр евакуювали на схід через війну.
Майже 70 років театр – імені Ольги Кобилянської
21 червня виповниться 70 років як театр перейменували на честь Ольги Кобилянської – це зробили у 1954 році. Зокрема, цьому передував успіх вистави “Земля” режисера Василя Василька за повістю авторки. Прем’єра відбулася у 1947 році, а саму виставу презентували у Києві, Харкові, Львові, Сімферополі, Москві та Кишиневі.
У театрі досі зберігаються костюми з перших показів “Землі”. За мотивами творів Кобилянської також ставили “Вовчиху”.
Пізніше перед будівлею театру встановили пам’ятник Ользі Кобилянській, втім згодом його замінили іншим постаментом, а старий перенесли до музею Кобилянської у селі Димка Глибоцької громади.
До того перед театром стояв пам’ятник Шиллеру, який в румунський період перенесли до Німецького народного дому, а в 50-ті роки було втрачено. Також майже рік перед театром простояв пам’ятник Леніну – його знесли у липні 1941 році під час німецької окупації.
Одна капітальна реставрація за майже 120 років
За час свого існування будівлю театру капітально реставрували лише один раз – з 1977 по 1980 роки. Реставрація тривала довше за саме будівництво. До цього залучили команди реставраторів зі Львова, Кам’янця-Подільського та Одеси.
Під час робіт хотіли повністю замінити стільці у партері, але тоді б зменшилася кількість місць. Щоб цього уникнути, їх вирішили реставрувати. У м’якій частині стільців були водорості, які покращували акустику в залі, – їх замінили штучним матеріалом.
Для оздоблення глядацької зали, фоє та сходинок на другий поверх використали понад 3 кілограми сусального золота – це золото, яке розкотили у тонкі пластини.
Загалом реставрація вартувала орієнтовно три мільйони карбованців.
Як на фасаді театру опинився бюст Пушкіна
Над вікнами театру є рельєфні зображення Вільяма Шекспіра та Ріхарда Вагнера, яких оточують музи. У бічних нішах – бюсти німецьких драматургів та композиторів, зокрема Людвіга ван Бетховена, Франца Гайдна, Йоганна фон Гете, Вольфганга Моцарта, Фрідріха Шиллера та Франца Шуберта.
Під час реставрації театру у 1980 році у бічних нішах фасаду встановили погруддя Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна. Бюстів російських класиків хотіли встановити більше, втім цього не дозволив зробити тодішній директор театру. Зберегти фасад від суттєвих змін допомогло й те, що роком раніше театр отримав статус пам’ятки архітектури.
У 2022 році погруддя Пушкіна, яке важило до 90 кілограмів, демонтували – його зберігають на складі театру як артефакт поруч з бюстом Сталіна. Певний час було невідомо, чиє погруддя було на фасаді до Пушкіна. Чернівецький історик Михайло Чучко вважає, що це був бюст німецького драматурга Готгольда Лессінга.
Зокрема, в одній із газет історик знайшов інформацію, що викладач чернівецької гімназії Адальберт Мікуліч пропонував театральному комітету поставити в одне із вікон бюст Лессінга. Про це він розповів виданню buknews. Погруддя Лессінга також є на бічному фасаді театру у Фюрті.
В опитуванні про те, чий бюст встановлювати замість Пушкіна, найбільше голосів чернівчани віддали за театрального діяча Леся Курбаса. Втім встановлювати будь-яке нове погруддя не будуть до завершення війни.
