Голови Чернівецької ОДА Михайло Павлюк у зв’язку з Днем пам'яті жертв політичних репресій та Днем скорботи і пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу звернувся до громадян.

18 та 19 травня – дні болю українського народу, в яких сконцентровано мільйони імен і доль репресованих, невинно  загублених душ наших співвітчизників.

Українські родини проносять через покоління важкий тягар комуністичного режиму, який безжально вершив долі людей і посилав мільйони на страшну смерть. Але ми пам’ятаємо, усіх, хто був знищений на рідній землі, кому випали нелегкі випробування у таборах  і тюрмах Сибіру.

Згадаймо легендарного поета Василя Стуса, якого, за нібито терористичну діяльність, кидали в карцер, забороняли бачитися з родиною, а факт його смерті приховували. «Фактично мене засудили за прагнення до національної справедливості, – писав репресований поет у липні 1976 року. – Моя любов до рідного народу, моя стурбованість кризовим станом української культури були кваліфіковані як націоналізм».

Трагедія кримських татар у 1944 році – окрема чорна сторінка української історії. Насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини – з  Криму, здійснене упродовж 18-21 травня 1944 року – злочин, якому не буде виправдання. Нині анексія Криму  загострила проблему боротьби кримських татар за свої права. Тому, переконаний, наша солідарність з кримськотатарським народом у його боротьбі за відновлення своїх прав має важливе значення. Ми усі пам`ятаємо: кримські тартари корінний народ України і він має бути щасливим на своїй землі, у батьківському домі.

Сьогодні українці зробили свій європейський вибір. Ми виходимо із сфери російського впливу. Підтвердженням цьому є важливі державницькі кроки - про забезпечення функціонування української мови як державної, закріплення в Конституції стратегічного курсу України на членство в Європейському союзі й НАТО, становлення в Україні Єдиної помісної православної церкви.

Та не забуваймо, ніколи не забуваймо про те, що зараз у російських тюрмах сидять послідовники Стуса та мільйонів людей, які у свій час поплатилися за відданість своїй країні та власним переконанням – Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух.

У полоні нашого ворога – українські моряки. Вдумайтеся у цю цифру – всім разом їм присудили 240 років ув'язнення.

«Разом і до кінця. Слава Україні!», - писав у своєму звернення про початок голодування Олег Сенцов. Дослухаймося до його порад. Будьмо єдиними у боротьбі зі спільним ворогом – російською агресією. Будьмо разом, пам'ятаючи невинно убієнних та добиваючись свободи для живих. Спільно йдемо європейським шляхом. Героям слава, Олеже! Слава нашим морякам! 

Слава всім бранцям Кремля!