Друга доба, по суті, без помітних змін. Рухатися орки фактично не можуть, особливо нема і чим та на чому, знищено ледь не всіх армій інтервентів командні пункти (а на Київщині - цей штаб узагалі був з Хабаровська).
Їжі в них теж нема (до речі Китай і по сухпаю показав образливий знак - грошей-то в орди більше нема, а баби некрасиві, як для китайців дуже товсті, хіба що селянам на периферію їх віддавати, для економії дизпалива), окремі групки мародерствують по селам Київщини і Сумщини у прифронтовій зоні. На щастя, у багатьох випадках цих тварин забивають.
До Києва були спроби ворога просочитися дрібними групками, навербованими зі зрадників зразка 2014 року, всяких підрижків, райригів, кримчучок, домбабвійців (скоро населення в ОРДЛО не лишиться, проблему вирішив сам Путін), якихось мутних білорусів, і такого подібного лайна. "Успіху не мали".
Ворог чекає на поповнення - це рештки особового складу і техніки 201-ї бази в Таджикистані, більше половини, якщо не весь особового складу і техніки баз у вірменському Гюмрі та Цхінвалі. По суті, це і буде "все" - більше справжніх військ у РФ як таких не лишиться, хіба вохра (але вона після долі чеченських росгадів і володимирського омону сюди їхати не хоче).
Почалася логістична битва - хто швидше і де чого накопичить, наскільки ефективно і швидко використають по нових зайдах низьку нових систем озброєнь, Великий Постачальний Шлях аж перевантажений. Динамічне переозброєння, що зараз відбувається на марші і розширення існуючих можливостей, паралельно із завершенням комплектації та підготовки резервів - передбачають підвищення темпів утилізації орків та їхнього виходу з ладу. Що українці здійснюють у максимально високотехнологічний спосіб на заздрість арміям усього світу.
Ті ж безпілотні системи, на додачу до використовуваних, прогнозовано інтенсифікують знищення удвічі більших груп техніки і живої сили ворога. Слід сказати, що аналогів існуючих і свіжих систем ПТРК, ПЗРК та БПЛА, які використовує українська армія, ворог на своєму озброєнні не має, а умовні аналоги дуже слабкі.
Починається і запровадження автоматизованих систем. Найважливіше, що Україні вдалося зберегти свою систему ППО та авіацію, що виявилися надефективними: якщо по живій силі РФ пройшла вчора радянський Афганістан за десять років, то подібних втрат у небі не знав і СРСР з 1945 року. Наземна техніка - трохи інше питання, щось колись було, чогось не було, по Чечні чимало не встановлено нормально в статистиці. Ця складова тепер посилиться.
Кажуть, що Путін знову намагається загнати в армію білорусів. Але уроки минулої ночі, які заступник голови колгоспу поліцай Лукашенка поспішив проголосити "власними артилерійськими стрільбами" (о 23-й годині), бо його стиснуто між нами і орками, хоч і не вирішує він уже нічого - мають налаштувати білорусів на правильний лад. Та й ціну за рівненську телевишку ще далеко не виплачено.
Взагалі, як білорусам, так і реліктовому населенню Криму давно слід замислитися над своєю власною безпекою і життєвими перспективами. Якби, наприклад, українці були такими як британці чи американці в Афганістані та Індії, або росіяни на Кавказі - то одна бомба по жилому будинку чи громадській установі, стрільба про біженцям, поверталася би невідомим об'єктом по курортному готельчику чи бульбофазенді.
"Ми нє прічьом" - давно не діє, орки та їхні посібники давно цю зручну аморальну норму зруйнували. То ж хай собі думають - бачимо, як "кримчани" скидають хати, намагаючись повернутися до своїх усть-піндюйськів, але ніхто не купляє, нема ні дурних, ні грошей. А от білорусам тікати вже особливо нікуди, то хай думають, щоби не перетворитися на пюре.
А, ще. Справжні переговори почнуться лише після подвоєння нинішніх російських втрат - і ні трупом менше (навіть Франція допетрала цього тепер повною мірою). Також нема про що казати до президентських виборів у Франції (10 квітня) та парламентських виборів в Угорщині (3 квітня). Це вибиття може статися за 8 днів, але це найоптимістичніший показник, тому краще дивитися на два тижні. Будь-що інше, що літає в інформпросторі є навіюванням, вигадками, маячнею або перекрученнями. Буде або по-українському, або НІЯК.
Загалом, усі процеси просуваються вперед як слід. Україна прискорено крізь усі перешкоди рухається до виконання своїх історичних цілей - і що треба сказати, по суті, по найоптимальнішому сценарію, хоча що Путін, що Захід розраховували на найгірші варіанти. Але ті чорні плани та старечі страхи своєю залізною волею та пасіонарністю зламала українська нація. Світ змінюється, а з ним - і лідери.