Священники Української православної церкви Московського патріархату вирішили звернутися до Собору Предстоятелів Древніх Східних Церков з позовом проти патріарха Кирила. Заяву священників оприлюднив Андрій Пінчук на своїй сторінці у Facebook.

Священнослужителі вимагають міжнародного церковного трибуналу для Кирила.

"Главком" опублікував повний текст заяви.

"Сьогодні, коли Московський патріарх Кирил відверто підтримує загарбницьку війну Росії проти України, ми, священники Української Православної Церкви, вирішили звернутися до Собору Предстоятелів Древніх Східних Церков з позовом проти патріарха Кирила.

Головні наші звинувачення:

1. Кирил проповідує доктрину «русского мира», яка не відповідає православному вченню та має бути засуджена як єресь;

2. Кирил скоїв моральні злочини, благословивши війну проти України і повністю підтримавши агресивні дії російських військ на території України.

Ми сподіваємося, що Собор Предстоятелів Древніх Східних Церков розгляне наше звернення та винесе своє справедливе рішення.

Відкрите звернення до предстоятелів помісних православних церков

Ми, священники Української Православної Церкви, в ці трагічні дні, коли триває жорстока війна Російської Федерації проти України, вважаємо своїм пастирським обов’язком звернутися до усієї повноти Світового Православ’я.

24 лютого 2022 р. російські війська без оголошення війни вторглися на територію суверенної Української держави. Військова агресія триває вже більше місяця. Російські війська планомірно знищують не тільки об’єкти військової інфраструктури, але й житлові масиви, цивільні підприємства, школи, лікарні, театри тощо. Економіка України зазнає важких втрат. Але найбільший сум в нас викликає те, що за час війни загинули вже тисячі мирних людей. Дії російської армії довкола Харкова, Чернігова, Охтирки, Гостомеля, Ворзеля та особливо Маріуполя та Бучі мають очевидні ознаки геноциду українського народу та викликають обурення в усьому світі.

Вже в перший день війни Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій засудив агресію Російської Федерації проти України та звернувся до президента Росії В. В. Путіна з закликом припинити війну. Крім того, Блаженніший Митрополит Онуфрій звернувся і до Московського патріарха Кирила з проханням піднести свій голос проти війни. Після цього і особисто Блаженніший Онуфрій, і Священний Синод Української Православної Церкви знову зверталися до патріарха Кирила із закликами виступити проти війни та сприяти припиненню військової агресії. Однак, патріарх Кирил проігнорував ці звернення.

Більш того, від початку війни патріарх Кирил неодноразово робив публічні заяви, які містили фактичну підтримку агресивних дій Російської Федерації проти України. 13 березня 2022 р. під час літургії у Храмі Христа Спасителя патріарх Кирил вручив головнокомандуючому військами національної гвардії Російської Федерації В. В. Золотову ікону Божої Матері та надав своє благословення службовцям цієї державної військової організації. У подячному слові В. В. Золотов прямо сказав, що війська національної гвардії РФ беруть сьогодні активну участь у війні, яку розв’язала Росія проти України. При цьому Збройні Сили України він назвав «нацистами». Патріарх, вислухавши слова Золотова, не висловив жодних заперечень. Благословення патріархом Кирилом військ національної гвардії РФ стало однозначним схваленням війни, яку Російська Федерація розв’язала проти України.

Незважаючи на те, що патріарх Кирил протягом багатьох років у своїх публічних заявах (в тому числі і під час візитів до України) стверджував, що вважає православних християн України своєю паствою, за яку він несе відповідальність, сьогодні він прямо благословляє фізичне знищення цієї пастви російськими військами.

Дії патріарха Кирила викликали масове обурення серед духовенства та вірних Української Православної Церкви. Щонайменше п’ятнадцять єпархій Української Православної Церкви вже офіційно заявили, що припиняють поминання імені патріарха Кирила за богослужінням. Нам відомо, що в багатьох інших єпархіях правлячі єпископи дали усні дозволи духовенству не поминати імені патріарха Кирила. Тим самим єпископи, священники та прості парафіяни Української Православної Церкви висловили свою однозначну недовіру патріарху Кирилу.

Ми повністю підтримуємо відмову єпископів і духовенства нашої Церкви від поминання патріарха Кирила за богослужінням. Але сьогодні цього вже замало.

Ми чітко заявляємо про неможливість для себе подальшого перебування у будь-якій формі канонічного підпорядкування Московському патріарху. Це є велінням нашого християнського сумління.

Ми бачимо жорстокі дії російської армії проти українського народу, які фактично схвалюються патріархом Кирилом. Як пастирі Церкви, і просто як християни ми завжди були, є і будемо зі своїм народом, з тими, хто страждає та потребує допомоги. Ми повністю підтримуємо українську державну владу та Збройні Сили України в їхній боротьбі проти агресора.

Наша позиція повністю відповідає Євангелію та церковному переданню. Захист Батьківщини від ворога є однією з головних християнських чеснот. Особливо хочемо наголосити, що наша позиція відповідає і внутрішньому законодавству Руської Православної Церкви. Ще у 2000 р. були прийняті Основи соціальної концепції Руської Православної Церкви. В цьому документі схвалюється християнський патріотизм, який проявляється у тому числі «в захисті вітчизни від ворога» (ІІ, 3). Також в Основах соціальної концепції чітко вказано, що «Церква … не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і відновлення порушеної справедливості» (VIII, 2). Також в цьому документі наголошується, що «під час війни необхідно забезпечити захист цивільного населення від прямих воєнних акцій» (VIII, 3).

Ми, як громадяни України, сьогодні діємо в рамках саме цих принципів. Ми закликаємо до захисту нашої Батьківщини від ворога, який прийшов до нас зі зброєю; ми підтримуємо українську армію, яка стала на захист нашого народу та прагне відновити порушену справедливість; ми закликаємо до припинення жорстокого знищення російськими військовими мирного українського населення.

Водночас патріарх Кирил (а також численні єпископи та священники в Росії) прямо порушують норми Основ соціальної концепції. Зокрема, в цьому документі чітко сказано, що Церква не може надавати допомогу державі та співробітничати з нею, у разі якщо держава веде агресивну зовнішню війну (ІІІ, 8 ). Сьогодні дії Російської Федерації проти Україні є ні чим іншим, як агресивною зовнішньою війною. Цей факт визнано усією світовою спільнотою. Зокрема, 2 березня 2022 р. 141 країна підтримала резолюцію Генеральної асамблеї ООН з засудженням російської агресії проти України. Але і сам патріарх Кирил, і численне духовенство в Росії продовжують підтримувати агресивну зовнішню політику Російської Федерації. Отже, позиція Московського патріархату щодо війни проти України не відповідає ані нормам християнської моралі, ані навіть її власним нормативним документам.

Замислюючись над витоками позиції Руської Православної Церкви щодо війни в Україні, ми маємо визнати, що одним з ідейних підґрунть цієї війни стала доктрина «русского мира», яку вже багато років пропагує особисто патріарх Кирил. Ця доктрина активно формувалася російськими політологами та соціологами, починаючи з 1990-х рр. Її метою є збереження впливу Російської Федерації на теренах колишнього Радянського Союзу після його безславного розпаду. Ідеологи «русского мира», зокрема всередині Московського Патріархату, ніколи не приховували, що ця доктрина має сприяти російському іредентизму, тобто поступовому встановленню політичного контролю Росії над територіями, які раніше входили до складу Радянського Союзу або навіть ще Російської імперії.

Патріарх Кирил є одним з головних ідеологів доктрини «русского мира». На думку патріарха Кирила, «русский мир» – це єдиний цивілізаційний простір, який охоплює території, на яких російська культура історично мала суттєвий вплив. Він неодноразово заявляв, що вважає сучасних росіян, українців та білорусів «єдиним народом», народом «русского мира». Зокрема, у 2014 р. в одному з виступів на телебаченні патріарх Кирил казав: «Русский мир – это … особая цивилизация, к которой принадлежат люди, которые сегодня себя называют разными именами – и русские, и украинцы, и белорусы» (http://www.patriarchia.ru/db/text/3730705.html). Тобто, росіяни, українці та білоруси, на думку патріарха, просто називають себе різними іменами, але при цьому залишаються єдиним народом.

У 2021 р. в інтерв’ю з нагоди свого 75-річчя патріарх Кирил казав: «Для меня как для Патриарха всея Руси нет разделения на народы и на государства, а есть паства Русской Православной Церкви» (http://www.patriarchia.ru/db/text/5863267.html). Хоча патріарх Кирил завжди наголошував, що не ставить під сумнів існуючі державні кордони, все ж він заявляв, що ці кордони «создают лишние препятствия между народами Русского мира» (http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html).

20 березня 2022 р. вже під час війни, яку розгорнула Росія проти України, патріарх Кирил у своїй проповіді в Храмі Христа Спасителя у Москві заявив, що росіяни та українці – «действительно один народ». Він наголосив, що вважає це Божою правдою, яку не змінює той факт, що «мы сегодня живем в разных странах». Тому патріарх сказав, що буде і надалі молитися «за наш единый народ, который сегодня живет в разных странах» (http://www.patriarchia.ru/db/text/5909901.html).

Усі ці висловлювання є цілком суголосними російській державній пропаганді, яка відкидає сам факт існування української нації та української культури, а отже фактично не визнає за українцями права на власну державність. Таким чином, доктрина «русского мира», яку багато років пропагує патріарх Кирил, сприяє сьогодні виправданню військової агресії Росії проти України.

Однак, ми, православні священники, хочемо звернути особливу увагу на ті аспекти доктрини «русского мира», які безпосередньо стосуються вчення про Церкву. Зокрема, патріарх Кирил наполегливо ототожнює «русский мир» з так званою «канонічною територією» Руської Православної Церкви. Зокрема, у 2009 р. у своєму виступі на Асамблеї фонду «Русский мир» патріарх Кирил казав, що «Русская Православная Церковь исполняет пастырскую миссию среди народов, принимающих русскую духовную и культурную традицию как основу своей национальной идентичности, или, по крайней мере, как ее существенную часть. Вот почему в этом смысле мы и Молдову считаем частью этого Русского мира» (http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html). У своїх офіційних виступах патріарх Кирил неодноразово стверджував, що згідно грамоти Східних Патріархів про створення Московського патріархату (1593 року) до юрисдикції цього патріархату були передані усі території, які знаходилися на північ від Візантії. Наприклад, 24 вересня 2014 р., виступаючи у Москві на VI Міжнародному фестивалі «Вера и слово», патріарх Кирил сказав, що у 1593 р. Московському патріархату була передана «христианская ойкумена на север от Византийской империи. Это все то, что севернее Византии». За цією логікою, Східні Патріархи ніби визнали розповсюдження юрисдикції Московського патріарха і на Україну, і на Білорусь, і на країни Балтії, і на Молдову. Саме ці території патріарх Кирил сьогодні проголошує зоною своєї «канонічної відповідальності» та ототожнює з «русским миром». З точки зору патріарха Кирила, усі Церкви на вказаних територіях не мають права на церковну незалежність (автокефалію). За його логікою, Церкви в України, Білорусі, Молдові, країнах Балтії буквально приречені навічно залишатися у складі Московського патріархату.

Ці заяви патріарха Кирила вступають в очевидне протиріччя з історичними фактами. Але особливий подив викликає те, що патріарх Кирил видає цю хибну інтерпретацію історії за позицію всього Світового Православ’я. Більш того, в словах та діях патріарха Кирила ми вбачаємо очевидні викривлення православного вчення про Церкву. Заяви патріарха Кирила щодо «русского мира» нагадують засуджений Вселенським Православʼям етнофілетизм, де роль етносу відіграє «руська цивілізація». В очевидне протиріччя з православним канонічним правом вступають заяви патріарха Кирила про те, що юрисдикція Московського патріархату розповсюджується на всіх людей, які приймають «русскую духовную и культурную традицию как основу своей национальной идентичности». Таке розуміння церковного устрою означає відкидання територіального принципу розповсюдження церковної юрисдикції та підміну його принципом національним (або культурно-національним).

В березні 2022 р. група православних богословів видала Декларацію з приводу доктрини «русского мира», яку на сьогодні вже підтримало більше 300 інтелектуалів з різних країн світу. Ми вважаємо, що ця декларація стала важливим кроком на шляху до осмислення тих викривлень православного вчення про Церкву, які сталися в Московському патріархаті.

Усі ці міркування змушують нас звернутися до Предстоятелів Помісних Православних Церков. Ми декларуємо свою вірність Вселенському Православʼю, бажання повноти нашого спілкування з ним, та засуджуємо будь-які спроби обмежити нашу причасність до нього. Ми також вважаємо, що саме повнота Вселенського Православ’я має сьогодні з усією уважністю та відповідальністю поставитися до висловлювань та дій патріарха Кирила. Трагедія, яка розгортається сьогодні в Україні, стала у тому числі і результатом політики, яку патріарх Кирил проводить протягом свого перебування на чолі Руської Православної Церкви. Цілком очевидно, що це вже стало викликом для всього Світового Православ’я.

Тому ми закликаємо предстоятелів Помісних Православних Церков:

1. Чітко і однозначно засудити військову агресію Російської Федерації проти України.

2. Закликати президента Російської Федерації В. В. Путіна негайно припинити війну та звільнити усі захоплені території суверенної України.

3. Розглянути публічні заяви Московського патріарха Кирила щодо війни проти України та надати їм оцінку в світлі Святого Письма та Священного Передання Церкви.

4. Розглянути на всеправославному рівні доктрину «русского мира», яку протягом багатьох років пропагує патріарх Кирил і яка стала одним з ідейних виправдань війни Російської Федерації проти України, та надати цій доктрині оцінку з точки зору православного вчення та в разі засудження цієї доктрини, притягнути патріаха Кирила до відповідальності та позбавити права обіймати патріарший престол.

Це звернення є відкритим до підписання для духовенства Української Православної Церкви.

Хто з духовенства УПЦ має бажання підписати наше звернення, прошу написати мені в особисті повідомлення (067-6-333-112 у будь-якому месенджері) такий текст: «Звернення підписую. Сан. Прізвище та ім‘я. Назва єпархії.» Після завершення збору підписів, звернення буде направлене усім Предстоятелям Помісних Православних Церков. Також воно буде направлене до відома Московському патріарху Кирилу.

1. Пінчук Андрій, протоієрей, Дніпропетровська єпархія

2. Слинько Анатолій, протоієрей, Бориспільська єпархія

3. Шевченко Іоанн, архімандрит, Бориспільська єпархія

4. Козак Олег, ієрей Бориспільська єпархія

5. Анісімов Михайло, протоієрей, Волинська єпархія

6. Антончук Петро, ієрей, Волинська єпархія

7. Білінський Олександр, протоієрей, Волинська єпархія

8. Бондарчук Ігор, ієрей, Волинська єпархія

9. Гаврилюк Іван, протоієрей, Волинська єпархія

10. Галузій Олександр, протоієрей, Волинська єпархія

11. Дацюк Олександр, протоієрей, Волинська єпархія

12. Дзвінчук Володимир, протоієрей, Волинська єпархія

13. Жовнір Олександр, протоієрей, Волинська єпархія

14. Жученя Микола, ієрей, Волинська єпархія

15. Клачук Ігор, протоієрей, Волинська єпархія

16. Ковалюк Георгій, протоієрей, Волинська єпархія

17. Колб Олександр, протоієрей, Волинська єпархія

18. Кравчук Валерій, протоієрей, Волинська єпархія

19. Кулакевич Михайло, протоієрей, Волинська єпархія

20. Курапов Сергій, ієрей, Волинська єпархія

21. Літвенчук Володимир, протоієрей, Волинська єпархія

22. Марко Петро, ієрей, Волинська єпархія

23. Михалюк Владислав, протоієрей, Волинська єпархія

24. Михалюк Сергій, протоієрей, Волинська єпархія

25. Новак Роман, ієрей, Волинська єпархія

26. Новосад Микола, протоієрей, Волинська єпархія

27. Остапчук Валерій, протоієрей, Волинська єпархія

28. Палій Роман, протоієрей, Волинська єпархія

29. Панчук Григорій, протоієрей, Волинська єпархія

30. Приходько Сергій, протоієрей, Волинська єпархія

31. Сергейчук Володимир, ієрей, Волинська єпархія

32. Слива Микола, ієрей, Волинська єпархія

33. Тихонюк Володимир, протоієрей, Волинська єпархія

34. Філіпович Назарій, протоієрей, Волинська єпархія

35. Хрупчик Ростислав, священник, Волинська єпархія

36. Черняк Микола, протоієрей, Волинська єпархія

37. Шермолович Андрій, ієрей, Волинська єпархія

38. Дайнека Леонід, протоієрей, Волинська єпархія

39. Камець Павло, протоієрей, Волинська єпархія

40. Горун Іоанн, протоієрей, Володимир-Волинська єпархія

41. Дунець Сергій, протоієрей, Володимир-Волинська єпархія

42. Кобак Олег, протоієрей, Володимир-Волинська єпархія

43. Кудласевич Іван, протоієрей, Володимир-Волинська єпархія

44. Черевко Олександр, протоієрей, Володимир-Волинська єпархія

45. Хомич Василь, протоієрей, Володимир-Волинська єпархія

46. Шрам Роман, протоієрей, Володимир-Волинська єпархія

47. Бабай Спиридон, архімандрит, Дніпропетровська єпархія

48. Пономаренко Андрій, протоієрей, Дніпропетровська єпархія

49. Сопівник Віталій, протоієрей, Дніпропетровська єпархія

50. Ярмула Сергій, протоієрей, Дніпропетровська єпархія

51. Гамалій Сава, архімандрит, Київська єпархія

52. Давидов Володимир, протоієрей, Київська єпархія

53. Мандзюк Василь, протоієрей, Київська єпархія

54. Семащук Петро, протоієрей, Київська єпархія

55. Сорокін Олександр, протоієрей Київська єпархія

56. Тронько Іоанн, протоієрей, Київська єпархія

57. Яковенко Вячеслав, протоієрей, Київська єпархія

58. Ігнатьєв Віталій, протоієрей, Кіровоградська єпархія

59. Сніжко Василь, протоієрей, Криворізька єпархія

60. Мусевич Вадим, ієрей, Криворізька єпархія

61. Буренко Діонісій, протоієрей, Львівська єпархія

62. Палош Віктор, протоієрей, Мукачівська єпархія

63. Посільський Олександр, протоієрей, Рівненська єпархія

64. Козак Роман, ієрей, Сарненська єпархія

65. Поліщук Роман, протоієрей, Сарненська єпархія

66. Прокопчук Сергій, протоієрей, Сарненська єпархія

67. Деркач Сергій, протоієрей, Сарненська єпархія

68. Панчук Вадим, протоієрей, Сарненська єпархія

69. Парипа Олег, протоієрей, Сарненська єпархія

70. Денисов Олексій, ієрей, Сумська єпархія

71. Панкратов Серафім, архімандрит, Сумська єпархія

72. Петренко Смарагд, архімандрит, Сумська єпархія

73. Шульга Сергій, протоієрей, Сумська єпархія

74. Марінін Іоанн, протоієрей, Черкаська єпархія

75. Бондар Олег, протоієрей, Чернівецька єпархія

76. Левченко Василь, священник, Чернівецька єпархія

77. Клименко Олександр, протоієрей, Бориспільська єпархія

78. Трухан Григорій, протоієрей, Конотопська єпархія

79. Табуленко Михайло, протоієрей, Вінницька єпархія

80. Сорока Ігор, протоієрей, Дніпропетровська єпархія

81. Максимчук Віктор, протоієрей, Шепетівська єпархія

82. Данько Михайло, протоієрей, Білоцерківська єпархія

83. Сидоренко Димитрій, священик, Київська єпархія

84. Олексієвець Андрій, ієрей, Кіровоградська єпархія

85. Гуртовий Георгій, ієрей, Олексадрійська єпархія

86. Гуляєв Георгій, протоієрей, Херсонська єпархія

87. Федчук Олександр, протоієрей, Волинська єпархія

88. Чабан Віталій, протоієрей, Володимир- Волинська єпархія

89. Демиденко Сергій, протоієрей, Бориспільська єпархія

90. Мірчук Юрій , протоієрей, Володимир - Волинська єпархія

91. Петровський Вадим, протоієрей, Рівненська єпархія

92. Шпаковський Олександр, протоієрей,

Волинська єпархія

93. Чамахуд Павло, ієрей, Волинська єпархія».

Нагадаємо, Росія продовжує використовувати релігію для виправдання війни з Україною.

У неділю, 10 квітня, патріарх РПЦ Кирило закликав росіян класти своє життя заради Путіна.