Є в мене так думка, що незабаром "Русский добровольческий корпус", ЧВК "Рёдан", "Русский легион" та низка ресурсних груп російських турбомайданеров почнуть координувати свої дії. А ще є, здається, "Ліга поневолених народів", так-так.

По-перше, Путіна ніхто за язика не тягнув. По-друге, отримано перший досвід. Про невпинно зростаючий наш білоруський військовий контингент і батальйон імені шейха Мансура, як і про міжнародний добровольчий корпус навіть не кажу - це і вже чимала база, і тому що всі вони мають власні завдання. Фактично, по-третє, якщо спростити цю мою "динамічну рефлексію" до одного визначення: "Відбувається переграш історії 1918-21 тепер на користь України".

Оскільки, по-четверте, цього разу на боці Московії немає ані глобальної ідеї, ані мільйонів (навіть десятків тисяч) прихильників такої ідеї серед українців (та й серед білорусів, тюркських народів, немає серед молдаван, тим більше - балтів, поляків чи фіннів). Немає за нею пасіонаріїв, хіба що якісь локальні діячі.

Імперія повністю зогнила - на її місці якась коричнева клептократична жаба, яка зжерла за 20 останніх років ледь не всю інфраструктуру, індустріальну базу, систему підготовки кадрів, яка воює найманцями, зеками, кріпосними, розпорожнила напіврозікрадені радянські арсенали, завозить контрабандою запчастини до хоч трохи складнішої за праску електроніки, тощо. Замість мозку у цієї жаби - крадійкуваті сірі чиновнички із напівкримінальним минулим, які воюють один з одним деревяними пенісами, що їх випилює у своїй майстерні Сергій Шойгу.

Нема ні Соцінтерну, ні "жирної" мережі 50-80-х на Заході, так, якісь мутні штемпи з борделями на Кубі чи Кюрасао. "Скучно, дєвіци" - як казав Остап Ібрагімович, який народився у Нікополі як Осип Шор.

Русский добровольческий корпус. Колаж Телеграф