14 вересня за новоюліанським календарем християни відзначають Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього. Це одне з дванадесятих свят, встановлене на згадку про віднайдення святині, на якій розіп’яли Ісуса Христа.
Історія свята Воздвиження Хреста Господнього
Згідно з переказами, близько 326 року рівноапостольна Єлена (бл. 255–330), мати першого християнського імператора Константина, знайшла в Єрусалимі біля Голгофи хрест, на якому було розіп’ято Ісуса Христа.
Перегляньте також:
- Передачу Свято-Духівського собору ПЦУ у Чернівцях виконуватимуть примусово, — виконавча служба
- У Чернівцях розпочалися виконавчі дії щодо передачі Свято-Духівського собору ПЦУ (фото)
Майже три століття він пролежав у землі, у своєрідній братській могилі, куди римляни мали звичай кидати тіла страчених і знаряддя тортур.
Віднайдений хрест був піднятий патріархом Макарієм над усіма віруючими християнами, які зібралися того дня біля Голгофи.
Хрест став не лише віднайденим шматком дерева, на якому страждав Ісус і де завершився його земний хресний шлях, а й символом Церкви Христової, яка протягом трьох століть зазнавала гноблення, зневаги та була поза законом. Піднесений хрест став символом перемоги і торжества християнства.
Піст у пам’ять про страждання і смерть Христа
У день свята встановлений суворий піст — у пам’ять про страждання і смерть Спасителя на хресті.
Головною богослужбовою особливістю є винесення на середину храму хреста для загального поклоніння. Хрест прикрашають зеленню і квітами на знак того, що через страждання і смерть Сина Божого Господь спас людство.
У ПЦУ пояснюють, що в соборних храмах зазвичай звершується давній чин Воздвиження хреста. Під час нього священнослужителі виходять у центр храму, співають тропар «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо» та тричі кланяються хресту до землі. Віряни моляться разом зі священнослужителями та також творять земні поклони.
Значення свята Воздвиження
Суть свята полягає у прославленні добровільної жертви, принесеної Богом заради спасіння людства, — розп’яття Сина Божого Ісуса Христа.
Після розп’яття Ісуса хрест, який до того був знаряддям страшних тортур і ганебної кари, став християнською святинею та символом всеохоплюючої любові й перемоги життя над смертю.
Коли святиню віднайшли, хрест був піднятий єрусалимським патріархом Макарієм над усіма віруючими та уславлений. Піднятий, піднесений, воздвигнутий вгору — звідси й назва свята Воздвиження.
Оскільки празник нагадував Христове розп’яття і смерть та прирівнювався до Великої П’ятниці, з найдавніших часів стало традицією в цей день дотримуватися суворого посту.
Традиції свята
На Воздвиження віряни йдуть до храму, щоб поклонитися хресту, на якому помер Ісус. Усі присутні в церкві цілують святиню, а священник помазує їх святим єлеєм.
Оскільки цього дня дотримуються суворого посту, не можна їсти м’ясо, рибу, яйця та молочні продукти.
Також цього дня наші предки відзначали закінчення бабиного літа, або Треті Осенини. До Воздвиження всі справи, пов’язані із сільським господарством, мали бути завершені.
