Тож де нинішнє місце України, якщо ми перестанемо голосити про «минулі часи»? Все одно років через сто-двісті ці тридцять років будуть, мабуть, не дивлячись на «кеш гугла», мати вигляд якогось періоду смути. Особливо з Місяця і Марса. Озброїмося лише найпростішими показниками.

Рейтинг країн за номінальним ВВП в доларах США в прогнозах МВФ 2020 роки (вони, зрозуміло, будуть уточнюватися весь поточний рік) ставить Україну на 58-е місце в світі з $142 млрд. Список країн вище і нижче (оскільки це нижня частина п'ятої десятки) має вигляд такий, зверху вниз: Ірак, Казахстан, Угорщина, Катар, Алжир - Марокко, Кувейт, Словаччина, Кенія, Ефіопія. Список, звичайно, занадто строкатий: Ірак, Казахстан, Кувейт - великі експортери нафти, частково газу. Катар і Алжир - в першу чергу, газу. Десь грає роль і туристичний сектор.

У політичній площині, Ірак - залежна конфедеративна демократія, Казахстан - автократія, Кувейт і Катар - самодержавні монархії, Марокко з її монархією, так само як і Алжир з його республікою останнім часом еволюціонували від диктатур в сторону гібридних режимів. Кенія - найбільша економіка Східної і Центральної Африки, гібридна демократія, як і бідна Ефіопія (схоже, нею опікується тільки Китай), ще більше зубожіла після війни з Еритреєю, котра домоглася незалежности. Угорщина - нині неліберальна демократія, член НАТО і ЄС, її і наша сусідка Словаччина - ліберальна демократія, член тих же блоків. Поки що це начебто ні про що не говорить - однак, гібридні режими становлять половину списку, це варто взяти до уваги.

Рейтинг країн по ВВП в доларах США за паритетом купівельної спроможності (purchase power parity - в порівняльних або поточних цінах) в прогнозах МВФ 2020 року ставить Україну на куди більш пристойне 40-е місце в світі з ВВП розміром у $ 528 млрд.

Розрив між номінальним і порівняльним показником в 3,7 рази показує, що справжній безлад зі статистикою в Україні - реальна проблема. Схоже, такого взагалі ніде нема, а величезна тіньова економіка, очищена від нещирого соціалізму в риториці політичних еліт, залучає десятки мільйонів громадян і є ключовим політичним фактором, частково пояснює низовий демократизм і здатність мобілізації українців, які звикли, і небезпідставно, сприймати державу, з її токсичними декораціями, як противника. У цьому розрізі сусідами України по групі є такі країни як Румунія, Бельгія, Казахстан, Сінгапур, Швеція, Австрія, Алжир, Чилі, Ірландія і Гонконг. Шість сформованих демократій, з них п'ять членів ЄС, два члени НАТО, дві автократії, одна легендарна з погляду модернізації, друга (Казахстан) прагне бути на неї схожою.

Вісім з перерахованих держав, приблизно половина - країни «першого світу». Багатостраждальний Гонконг - колишня британська колонія яку добиває Пекин, ще донедавна - автономія. Але відзначимо, знову потрапили в сусідство Алжир і Казахстан, і близькість Румунії, як певні індикатори.

Тепер перейдемо до доходів на душу населення. За номінального ВВП (прогноз МВФ 2020) - Україна займає 117-е місце в світі з $ 3,425. Тут вона знаходиться в компанії Шрі-Ланки, Єгипту, В'єтнаму, Бутану, Свазіленду, Філіппін, Кабо-Верде, Алжиру і Болівії. Відзначимо, що на цей раз повторюється тільки Алжир. Що змушує задуматися про родинну тіньову економіку (втім, колись він був піратським королівством, як і Туніс). Можна також припустити причину цієї дивної аберації - якщо кроїти статистику доходів за звітами в відомства по мінімальним зарплатам, то приблизно це і вийде. Філіппіни - з їх військом зайнятих за кордоном громадян, хаотичною корумпованою демократією після падіння режиму Маркоса, і статусом американського союзника поза НАТО, так, щось спільне з Україною намацується, але й тільки.

За ВВП на душу населення в доларах США за паритетом купівельної спроможності (93-е місце, $ 12, 710 - і знову різниця в 4 рази) - картина дещо інша: це офшор Санта-Лючія, Албанія, Молдова, Шрі-Ланка, Єгипет, Парагвай, Індонезія, офшор Сент-Вінсент і Гренадіни, Монголія і Домініканська Республіка. Аж чотири офшори в цій групі наштовхують на роздуми (вже як чехвостять борці за чиновницьке щастя якийсь «внутрішній офшор» в Україні у вигляді ФОП!). Алжир відстав на цілу групу, туристична Шрі-Ланка з її дарами моря залишилася, втримався і Єгипет. Монголія - ​​анархо-демократична країна з бурхливим розвитком, переважно сировинною економікою. Парагвай - практично повністю аграрна демократична країна зі складною історією, 36 років нею керував диктатор Стресснер, умовно «правий» варіант румунського Чаушеску. Індонезія - четверта в світі за населенням і чотирнадцята по населенню, має з Україною мало спільного. Албанію і Молдову нам досить часто «тикають», щоб уже звикнути.

Побіжно можна згадати і інші рейтинги - людського розвитку ООН, 74-е місце між двома офшорами, а також Мексикою і Перу. Вельми респектабельне місце в рейтингу за обсягом зовнішнього боргу - 49-е, 50% ВВП на 1 січня минулого року. Повзуть угору місця в CPI і Doing Business, 92-е місце,  де ми чомусь випереджаємо Туреччину. Рівно посередині - в рейтингу демократій від Economist, отака гібридна демократія (правда, в ньому і Польща з Естонією - «порочні демократії»).

Але це все вузькі сегменти українського пазлу. Узагальнення ж полягає в тому, що ми ледь утримуємося в перших п'ятдесяти економіках світу, плаваємо у світовій середині по доходах громадян, і приблизно, те ж саме місце у нас з правами і свободами. Така «серединна» країна з подвійним економічним життям і конкурентною демократією,що постійно знаходиться в небезпеці авторитарних спокус.

(закінчення слідує)