Розмови про початок “Холодної війни 2.0” між Китаєм та США розпочалися з 2017 року, з початку торгової війни. Однак, розмови про те, що КНР буде загрожувати інтересам США визріли в експертному середовищі ще з середини 2000-х років, коли економічні реформи Ден Сяопіна почали приносити свої плоди.

А у 2010-х роках США вже всерйоз почало бачити загрозу в Китаї як потенційному супернику, коли Китай зробив «тектонічний здвиг» у міжнародному порядку своїм стрімким розвитком.

Частка США у світовому ВВП складає 1/7 (у 1950 складав ½), що вказує на втрату позицій в глобальній економіці. Військові витрати Китаю зросли на 83% і зараз дорівнюють сумі 252 млрд доларів. Проте, вони все ж не зрівняються з військовими витратами США, які складають 766 млрд доларів станом на 2020 рік.

Китай намагається збільшити свою вагу в міжнародній системі не лише в економічному плані, а й безпековому. У 2017 році КНР відкрив свою першу морську військову базу в Джибуті, а цього року оголосив про наміри відкриття такої ж бази в Екваторіальній Гвінеї.

Піднебесна також переконана в тому, що зможе закріпити своє домінантне місце в глобальній системі за допомогою “м‘якої сили”. За версією китайських експертів, міжнародна політика повинна базуватися на таких цінностях як чесність та доброзичливість, а не верховенство права та прозорість.

США чудово усвідомлює всю серйозність загрози Китаю власним домінантним позиціям у світі. Про це прямо сказано у зовнішньополітичному нарисі Джо Байдена, оприлюдненого на початку 2021 року.

Стратегія “стримування” проявляється в укладенні або поновленні довгострокових союзів США з іншими країнами, що оточують Китай. У цьому контексті можна згадати ревіталізацію форуму QUAD (союз США, Японії, Австралії та Індії) та створення AUKUS у вересні 2021 року.

Зважаючи на вищезгадані факти протистояння між двома важковаговиками міжнародної політики, експерти у своїх статтях та коментарях все частіше стали говорити про початок другої холодної війни. Навіть МЗС КНР у одній із своїй заяв вжив цей термін щодо своїх відносин з США.

Фото з мережі Інтернет

Однак, все ж термін “холодна війна” не підходить для опису протистояння Китаю та США в ХХІ сторіччі. Так, в історичній ретроспективі є елементи, які нагадують протистояння СРСР та США. Одна країна авторитарна, інша демократична. Якщо між СРСР та США геополітичний регіон протистояння була Європа, то зараз Індо-Тихоокеанський регіон. Та все ж, існують і відмінності. Тоді світ пережив Другу світову війну, СРСР спромігся встановити «залізну завісу» та створити блок.

Відносини Китаю та США доцільніше було б порівняти з відносинами Великої Британії та Німеччини напередодні Першої світової війни. Гегемону загрожує challenger. КНР – це не держава, яка хоче змінити систему. Китай – це держава, яка розвинулася достатньо, щоб кинути виклик гегемону, артикулювати свої інтереси та всілякими засобами захищати їх.

Отож, зважаючи на те, що Китай значно відстає від США у військовому плані (за винятком ВМС) та має дисбаланс у масштабах проекцій власних сил, про холодну війну між США та КНР говорити некоректно. До того ж, Китай та Сполучені Штати тісно пов‘язані економічно: у 2020 році Китай був найбільшим торговим партнером США (із загальним обсягом торгівлі 659,5 мільярдів доларів), третім за величиною експортним ринком США (120,3 мільярда доларів) і найбільшим джерелом імпорту США (539,2 мільярда доларів). Схожої ситуації з СРСР не було.