Квітень сьогодні поводиться, як сніжень. В такі холодні весняні місяці, обліплені мокрим снігом і колючою мжичкою, я відчуваю особливий різновид утоми. Для нього нема окремого слова, але є окреме почуття.
⠀
Це коли стомилась промерзати до кісток. Коли дивишся на літні сукні, роздратовано зітхаючи. Коли не хочеться виходити з дому, бо зовні ландшафти, наче з мему про «прекрасний світ без наркотиків».
⠀
Чим ця втома особлива? Бо вона йде в комплекті із залізобетонним усвідомленням: шо б зараз не хлюпало під ногами, не капало і завивало – весна і тепло ось-ось. У найбільш засніжені квітневі дні, ніхто не знає, коли буде плюс двадцять. Але всі знають, що точно буде. Квітень, навіть найхолодніший, втомлює і дає надію. Дивишся на сніг і розумієш: не знаю на скільки це, але попереду неминуче тепло.
⠀
Що може бути нуднішим, ніж говорити про погоду. Але цей квітень не про погоду. Звісно ж, не про погоду.
https://www.instagram.com/emmocean/
Перегляньте також:
- Я не ворог Марії. Марія не ворог мені
- Над дітьми, яких не пустили до бомбосховища із песиком, збили Кинджал
