Наша писанка трохи надтріснула. Але жива. Вони вбивають її вже 60-й день. Як вбивали до того вісім років. І перед тим ще 360 літ убивали. А вона – нерозстрільна. В нашій писанці вони шукали легку перемогу. Знайшли свою смерть.
Після 24 лютого ми не встигли її розписати. Розпишемо після перемоги. Найяскравішими фарбами. Відбудуємо стіни. Міцні. Поставимо нові вікна і двері. Найкращі, широкі.
Стягнемо до купи столи тесовії і запросимо в гості, в нашу писанку, світ. Увесь. На нове Воскресіння. Наше і його, світу, Воскресіння. Від рускої орди. Згадаємо Героїв. Поіменно.
І розголосимо нарешті найбільшу таїну нашої незнищенності і вічного нашого відродження. Механізм покажемо. Секретний. Вічної перемоги світла над темрявою, добра над злом. Життя над смертію.
Усього чотири слова християнського нерозстрільного коду. Людського, українського – Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
