З перших місяців повномасштабної війни понад 100 тисяч людей знайшли прихисток у Чернівецькій області, де потроху повертаються до життя. Один з таких переселенців - Ігор Гончаров, який до початку війни жив і працював ковалем у Лисичанську.

44 дні він разом з сім'єю знаходився у місті, де щодня було чути вибухи. Коли вимкнули електропостачання, закінчилися продукти і гроші, родина вирішила їхати. 

На Буковині чоловік почав волонтерити, і разом з іншими переселенцями відкрив майстерню, щоб працювати на благо міста. На створення «Майстерні Вдячності» чоловіка надихнули місцеві, які допомогли влаштуватися та забезпечили усім необхідним. 

- За місяць ми зробили все необхідне, аби тепер виробляти готові речі: паркові стільці, лавки, альтанки. У нас дуже великі плани, аби зробити щось гарне для міста, – зазначає пан Ігор.

Чоловік вірить, що підтримка мистецва та творчого ремісництва є вкрай важливими, навіть під час війни. Він також написав зворушливий вірш, в якому передав свої почуття до рідної землі: 

Горить земля, моя ріднесенька земля…

Душа її палає. 

І на малюнках сльози ллють червоні олівці. 

А на Луганщині батьків могилка заростає. 

Туди, на жаль, нема шляху, бо місто у кільці. 

- Коли Україна переможе, в першу чергу хотілося б з’їздити додому. Але один дім згорів, залишилася половинка другого — ми не знаємо, що нас чекає… Але зараз дуже багато планів, хотілося б віддячити людям, які роблять добро, – зазначає герой історії.

Довідково

Соціальний проєкт «Пліч-о-пліч» розповідає історії про надзвичайних українців. Слідкувати за історіями героїв можна в Instagram та Facebook.

«Пліч-о-пліч» — всеукраїнська кампанія про єдність українців й про те, що ми незламні, вільні та сміливі тоді, коли разом, яка реалізується за участі Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Волинської ОДА.