З часу повномасштабної агресії проти України російська пропаганда заслужила називатися нічим іншим, як брехнею. Цією брехнею протягом десятиліть просякнуті кремлівська верхівка та все російське суспільство. Єдине, що Росії протягом своєї історії вдається робити найкраще, то це саме брехати.

З приходом до влади Путіна ця ментальна риса росіян ще більше активізувалася. Завдяки обману йому вдалося прийти до влади та протриматися там досі. У 1999 році колишній чекіст вчергове збрехав, коли вторгнення до Чечні виправдав буцімто влаштованими чеченцями вибухами у багатоповерхівках Росії. Та оскільки, як відомо, колишніх чекістів не буває,  він знову ввів в оману світ, навмисне не визнавши загибель екіпажу підводного човну «Курськ».

У 2008 році кремлівська влада, також збрехавши, вторглася до Грузії. Пізніше те ж саме вона зробила і по відношенню до Сирії. Хімічна атака у Солтсбері змусила Путіна вчергове вдатися до його улюбленої справи, тобто до брехні.

З агресією проти України й, особливо, після 24 лютого цього року путінська брехня вийшла на зовсім інший рівень. Можна виділити її 10 основних стратегій, частина з яких використовуватася ще до повномасштабної російської агресії проти України. Відчутних масштабів вони сягнули рівно шість місяців тому і продовжують активно застосовуватися дотепер. 

1.  Постійна зміна цілей війни. Спочатку це були нікому незрозумілі «денацифікація» та «демілітаризація», потім допомога так званим «ДНР» і «ЛНР», потім ще якась чергова маячня. Аж доки російський середньостатистичний споживач інформації не заплутається остаточно. Росія не зацікавлена у поясненні своїх агресивних дій назовні. Її мета – ще більше заплутати та задурити й так обдурену внутрішню авдиторію.
2. Переставляти місцями причину та наслідок. Мовляв, це не росія напала на Україну, а «колективний Захід» та Україна з її «біолабораторіями» змусили росію діяти першою. Це не росія створила продовольчу кризу в Африці, а підступний Захід. З цією стратегією пов`язаний також відомий метод, коли росія з жертви робить агресора й з агресора, відповідно, жертву.
3. Маніпулювання словами. У жонглюванні термінами росія є особливо майстерною. Метою цієї стратегії є знову ж таки заплутати та замовчати незручні факти, щоби не допустити небажаних для Кремля настроїв серед росіян.  Чого лише варті відомі «хлопки» та «акт доброй воли» з «селитрою». Або ж те, що Україну не окуповують, а «освобождают» від «киевских властей». До слова, кремлівська брехня майже не вживає термін «Україна», а, натомість, використовує «киевский режим», «Киев» тощо. Цим вона немов навмисне підкреслює те, що у Кремлі не збираються рахуватися з суб`єктністю України як суверенної держави. Ну а сам термін «специальная военная операция», яким російська влада називає війну проти України, слугуєє яскравим прикладом маніпулювання словами.
4. Замовчування. Якщо факти прямо вказують на провину росії, то вона, підібгавши хвоста, просто зберігає мовчання. Так було під час бомбардування театру у Маріуполі. Те саме мало місце і під час теракту в Оленівці.
5. Не все так однозначно. Після того, як світ дізнався про страшні злочини у Бучі, Ірпені, росіяни всіляко намагалися посіяти сумнів в очевидних речах, скоєних їхньою другою армією третього світу. І, взагалі, це ж все якась «провокація». Змушувати сумніватися у фактах, реальності, істині – це одна з основоположних стратегій російської брехні.
6. Сам дурень. Але коли ж росії взагалі немає чим заперечити, то у хід йде стара та добра стратегія звинувачення опонентів…звісно ж у «русофобії». Агресор немов та ображена дитина малює з себе жертву.
7. Дипломатія – це повноцінна ланка російської брехні. Хоч  сам термін «російська дипломатія» і звучить як оксюморон, проте після 24 лютого армія білих ходоків Лаврова відіграє особливу роль у поширенні рафінованої неправди та жовчної ненависті по відношенню до українців.  Російські посли вже, навіть, не гребують постити відверто фашистські заклики по відношенню до українців та Збройних Сил України.
8. Віддзеркалення. Коли у росії трапляються проблеми з вигадуванням нової брехні, то вона віддзеркалює те, у чому звинувачують її ж. Мовляв, це все ЗСУ б`ють по Запорізькій АЕС, а не благородна росія захищає атомну електростанцію, що належить іншій державі. Суголосним із цією стратегією є сумнозвісний звіт Amnesty International, метою якого було звинуватити Україну у військових злочинах та піднести її до рівня самої росії.
9. Навішування ярликів. Путінська брехня весь час називає українських військових «націоналістами», «фашистами» і без зупину повторює ці терміни. Під час атаки на День Незалежності на залізничну станцію було вбито щонайменше 25 людей, серед яких були діти. Проте російська брехня цей жахливий теракт подала звісно ж як ліквідацію «200 українських націоналістів».
10. Знищити коріння. Та понад усе російська брехня прагне нівелювати нашу національну ідентичність, культуру та мову.  Тобто те, що робить нас українцями і змушує протистояти темній навалі. Саме тому вони руйнують наші ВУЗи, школи, музеї, театри, церкви. Чи замінюють вказівники українською мовою на російські. Бо знають, що без коріння зникне й нація, а без нації -держава. Проте, попри все, Україна не зникне. Натомість зникне недоімперія зла та нарешті потоне у власній брехні.